У мого тестя троє дітей. Моя дружина найстарша дитина. В сім’і моя дружина завжди була осторонь від них. Це все по одній простій причині: вона позашлюбна дочка, її мама померла при родах. Її середня і молодша сести з’явилися уже в шлюбі.
Тесть забрав мою дружину після смерті мами ,а потім знайшов собі нову дружину.
Його дружина при грошах, родом з багатої сім’ї. Вони ніколи ні в чому не мали потреби.
На чужих і на своїх мачуха ніколи дітей не ділила. Порівну купували їм одяг, взуття та іграшки, та й сварили їх теж однаково, якщо на те була причина. А ось тесть дітей ділив:
— І чому ти народилась, — часто говорив він доньці, — всю малину мені зіпсувала. В нас всі блондини, а ти вся в маму, чорна, як ворона.
В чому була вина Яни, яка не просила її народжувати — невідомо. Тим більше, що побудувати особисте життя батьку вона не завадила. Горшей вистачало, щоб прогодувати всіх, зайвий рот не шкодив сімейному бюджету.
Середня і молодші сестри відносились до Яни так само, як і рідний батько. Під час сварки звучало: “та хто ти така“, “ти не нашої крові“, “моя мама одягає, ти байстрючка“, — осипали неприємними словами сестри.
— Віриш, — казала дружина, — я відчувала, що мачуха – єдина моя рідна людина в нашій сім’ї.
З тестем не спілкуюся, бо йому не цікавим був чоловік його небажаної доньки, при знайомстві він з огидою сказав:
— Хто б сумнівався? Мені всеодно де і як ви будете жити.
Ми жили на зйомній квартирі, жили щасливо.
Згодом мачуха померла. Несподівано. Це тільки для всієї сім’ї було несподівано, але не для тестя бо він, ніби щось відчуваючи, привів папери в порядок.
Дім отримав тесть, а кожній з дочок, в тому числі і моїй дружині, мачуха заповіла по двохкімнатній квартирі. Квартири були оформлені як подарунок. А основний заповіт, який стосувався великої суми грошей на депозиті, мачуха дружини веліла відкрити через півроку.
— А до чого тут вона? — сестра моєї дружини вийшовши із себе, недобре дивилася моєї дружини, — вона яке відношення має до нас?
Тесть теж був незадоволеним: не заслужила. Тим не меньше, ми стали власниками житла. Жили ми в новій квартирі декілька місяців, а потім несподівано до нас навідався тесть.
— Значит так, — заявив тесть, — старого заберяє ти.
Якого старого? Ми нічого не зрозуміли.
— Якого – якого, мого тестя, тата твоєї мачухи, — заявив тесть, — для чого він мені здався, я його і так все життя терпіти не міг, а тепер його до мене? Щоб я йому памперси міняв?
Виявилось, що сестри Яни не захотіли його до себе брати, а їхній дідусь уже не міг жити сам: після інсульту у батька мачухи відмовили ноги.
— Тобі мама квартиру залишила, — заявила сестра дружини, — от і відробляй.
Ми з дружиною порадились і взяли до себе Василя Максимовича. Він виявився дуже веселим чоловіком, цікавим і життєрадісним. Звичайно, йому було образливо, що рідні внуки з ним так вчинила, він так відразу і сказав:
— Твій батько, мій зять, їх розбалував, а тебе Яна, моя донька завжди любила і хвалила. Ти для неї завжди була рідна, а для мене ти тепер більше, ніж рідна.
Сестри моєї дружини навідувати дідуся не стали, не вважали за потрібне. Не дзвонили, не заходли.
Доглядати за Василем Максимовичем було нескладно, він на інвалідному візку навіть міг вечерю нам приготувати.
Настав час оголошення заповіту мачухи, який стосувався депозиту в банку. Вона все заповіла своєму батьку. Ви би бачили обличчя тестя і сестер моєї дружини.
—Дідуся я забираю, –сказала середня сестра.
–Не ти, а я, — передила її молодша.
—А хто вам сказав, що я хочу переїжджати? — запитав Василь Максимович меркантильних внуків, — мені добре у Яни і я нікуди не поїду.
Він так і залишився у нас, майже відразу подарував моїй дружині все, що йому дісталося по заповіту покійної мачухи Яни.
Тесть і сестри Яни намагалися в суді оспорити заповіт, але суд вони програли.
Вони і так отримали багато, але користі багатство їм не принесло.
Старша відкрила бізнес, прогоріла і квартиру довелося продати за борги, тепер живе з тестем.
Молодша вийшла заміж, але з чоловіком не зжилася, її дитину тепер виховує тесть, а вона влаштовує особисте життя.
Недавно Василя Максимовича не стало. Розбираючи речі дідуся ми знайшли записку, яку написала мачуха Яни:
“Тату, якщо зі мною щось станеться, йди жити до моєї Яни. З усіх моїх дітей, вона найдостойніша, хоч по крові вона мені не рідна. Пробач за те, що не змогла виховати своїх рідних дітей такими ж , як Яна“…