Що мій чоловік, що зять — обоє страшні скнари. Відчуваю, що донька наступила на ті ж граблі, що і я свого часу.

Я вже довго спостерігаю за своїм зятем і мені здається, що він — скнара.

Спочатку все було ніби добре. Я бачила, що він економний, гроші на вітер не пускає. Але тепер, коли я стала бабусею, хочу подарувати внучці якусь іграшку, чи якусь одежину, а він завжди з докором зауважує, що краще б дала грошима.

Я розумію, що ці дрібнички, що я купую, лише тимчасово займають увагу дитини, а потім вона їх кидай й забуває. Але скільки радості у мене, коли дитина із захватом бере в руки якусь нову іграшку. Мені кожного разу хочеться купити щось ще цікавіше. Звичайно, тих іграшок вже багато, але то дитина! Як інакше? Виросте і вже іграшок не куплятиму. Якщо я буду давати гроші, то дитині вже буде не так цікаво.

Тому мене ця фраза вже почала нервувати. А ще, як згадаю, яким скнарою був мій чоловік. Він і зараз не дуже добре дивиться на мене, коли я внучці щось купую. А коли були маленькими наші доньки, було зовсім сумно. Йому здавалося, що то нічого не треба купляти дітям. “Молодша нехай доношує те, що залишилося від старшої”, — постійно повторював він! Завжди себе ставив у приклад, мовляв, він не мав нічого, як був дитиною.

Я вже втомилася пояснювати йому, що тоді був зовсім інший час. Всі так жили. А зараз є все для дітей. Діти повинні розвиватися і для цього треба спеціальні іграшки, книжки.

Добре, що наші діти вже самі на себе заробляють, можуть купити собі те, що хочуть. Раніше приходилося тайкома від чоловіка щось дітям купляти, а інакше він кричав, що я не вмію грошима розпоряджатися. І казав, що грошей більше ніколи не дасть.

Найсмішніше, що так само буде робити моя донька. Вона зараз проживає мою історію. Бо зять із тестем один одного варті. Той теж впевнений, що дітей треба тримати в дисципліні й нічого їм не купляти.

Коли я кажу, що працюю для того, щоб колись трішки внучку свою побалувати, він нервує і звинувачує мене в марнотратстві, або в тому, що я розпещую його доньку. А в них, мовляв, пізніше з нею будуть проблеми. Я вже втомилася від тих звинувачень. Я хочу спокійно спілкуватися з дитиною і балувати її, поки можу.

Оцените статью
Що мій чоловік, що зять — обоє страшні скнари. Відчуваю, що донька наступила на ті ж граблі, що і я свого часу.