Я і подумати не могла, що робота у Будинку Маляти стане для мене таким важким випробуванням. Дивитися на маляток, які потрапляли до нас, без співчуття я не могла – кожного разу краялося серце. Турбувалася про кожного з них, як про рідних. Стільки хвилювань кожен день, що я вже не розуміла для чого взагалі сюди влаштувалася.
Мій чоловік, дивлячись на те у якому настрої я кожного разу приходжу додому, пропонував підшукати інше місце роботи. Взагалі, правильно було б залишати ці всі емоції на роботі, а не приносити їх із собою. Та з голови не йшли думки про тих маленьких крихіток, які тільки з’явилися на світ, а вже нікому не потрібні, навіть найріднішим.
Я сама не раз збиралася змінити місце роботи, але як подумаю, хто ж іще даруватиме стільки ласки й так багато уваги, як я?
Та не про себе і свої душевні муки я хочу розповісти, а про одного малюка, який назавжди залишиться у моєму серці.
Моя зміна уже добігала до завершення, я збиралася додому, аж тут задзвонив службовий телефон і нам повідомили, що до нас зараз прибуде однорічна дівчинка. Вона втратила обох батьків у автокатастрофі, а сама на диво залишилась живою і не ушкодженою. Так склалося, що більше рідних вона не мала.
За пів години до нас привезли милу дівчинку Маргариту. Вона була налякана і збентежена, але трималася, щоб не плакати. Та, як виявилося стримував стан шоку.
Я нахилилася до неї, щоб привітатися, а вона чимдуж обійняла мене за шию і розплакалась. Та це не було схоже на звичну дитячу істерику, це були сльози розпачу і благання про допомогу.
Я побачила, що дівчинка, у якої так різко життя перевернулося з ніг на голову, була не готова опинитися у незнайомій обстановці з чужими людьми. Я не могла залишити її сьогодні саму і залишилася на роботі.
Минув майже місяць. Маргарита почала по трохи звикати до нового оточення, а спілкування давалося їй не дуже просто. Справді відкритою вона могла бути лише зі мною, оскільки саме я приділяла їй найбільше уваги.
– Що ти носишся з тою сиротою? Кому вона треба?,- сердит0 сказала мені нянечка. Незабаром я зрозуміла, до чого вона мені це сказала.
Через декілька місяців мене звільнили. Причиною стало те, що я так багато часу приділяла одній дитині. Начальство вважало, що недоцільно багато часу проводити з однією дитиною, бо це виділятиме її серед інших. Звичайно, я не збиралася такого робити, але сталося, як сталося.. назад не повернути.
Мені не важко було й ти з роботи, а от покидати Маргариту дуже. Чоловік бачив, як мені це болить і запропонував удочерити дівчинку. Я була безмежно щаслива! Тепер я матуся!
