Мій брат, молодий і скромний хлопець, оженився з гарною дівчиною з невеликого містечка. У нього на цей час була старенька батьківська хата у приватній власності, а біля хати гарний город, сад, подвір’я та невеличка прибудова. Він дуже хотів бути незалежним, жити окремо від батьків, і тому, коли перед ним постало питання залишиться у старій хаті окремо, чи переїхати разом з батьками у нову, він впевнено обрав перший варіант. Все своє життя працював на заводі, мав добру зарплатню.
Батьки ж мешкали окремо в новозбудованій хаті разом з молодшими доньками, які на той час ще ходили до школи. Брата любили й гордилися ним. Знали, що він завжди прийде на допомогу у скрутній ситуації, бо був добрий, скромний і працьовитий.
Прийшов час одружуватися. Зі своєю майбутньою дружиною познайомилися на роботі. Вона була дівчина спокійна, працьовита і дуже товариська, за що одразу йому сподобалася. Вирішили жити тут, у старенькій хаті, на той час іншого варіанту не було. Сестри уже попідростали та вчилися в технікумі. Батьки надіялися на добрих наречених, бо дівчата були гарні.
Братове весілля відгуляли у тісному родинному колі й молода сім’я дружно зажила у маленькій хатинці. Працювали, спокійно жили, їздили відпочивати, любили зустрічатися з друзями й проводили багато часу разом. Кілька разів збиралися почати будівництво нової хати. Уже складали плани, але роки йшли, а будівництво так і не почалося. Народилося двоє діток. День за днем діти росли. Стали батьки думати, може б якусь хатинку купити. Так гроші потрібні великі — стільки не мають. Пригадалося, як колись, перед весіллям, невістчині батьки обіцяли забезпечити доньку житлом. Пізніше якусь хатину обіцяли продати, щоб гроші віддати молодим. Все забулося. Давно те було.
Завжди здавалося, що самі впораються, все зможуть, що допомоги ніякої не потрібно. А насправді дуже важко виявилося ростити дітей. Тепер постійно відчувається дискомфорт від того, що треба щось змінювати, що у людей сучасні ремонти у стильних хатах. Стали дорікати один одному, що треба було б поїхати на заробітки за кордон, заробити більше грошей. Може, якби були гроші, відважилися почати будівництво, але вік вже не той, щоб щось серйозне починати. А півроку тому син оженився, і, як на зло, невістка теж без житла виявилася. В хаті ледь уживаються дві сім’ї. Відносини погіршилися, почалися конфлікти, син опинився між двох вогнів: з одного боку батьки, які не зможуть вже розв’язати питання із житлом, а з іншого — дружина, яка ніби мовчить, але, як кожна жінка, хоче комфортного життя для себе і своєї сім’ї.
Батьки невістки дуже легковажно віднеслися до майбутнього своєї доньки. Склалося таке враження, що для них головне було видати доньку заміж, а за все інше хай турбується її чоловік. Вони спокійно живуть, не переймаються нічим, хоч мають можливість допомогти. А при зустрічі, не впускають нагоди дорікнути зятеві про його неспроможність належно забезпечити свою сім’ю всім необхідним.
А від того, мій брат переживає, у нього почалися негаразди зі здоров’ям, безсоння, нервозність. Я хвилююся за нього і боюся, що ці проблеми зіпсують відносини у їхній сім’ї.
Зовсім недавно ми дізналися, що син купив маленьку діляночку землі та почав наводити на ній лад. Здається, вони прийняли рішення таки розпочати будівництво власного великого житла, щоб не повторити помилок батьків і забезпечити своїх діточок. Скоріш за все, щоб заробити на будівництво потрібно буде їхати на заробітки за кордон. А це велика біда для сім’ї, коли сім’ю розділяють тисячі кілометрів.
