Що з нами?: Це ж більшість пенсіонерів так живуть

Мені 34 роки, я керую прибутковою фірмою, маю прекрасну дружину та двох діток. Живу у власному будинку, їжджу на хорошому автомобілі, зрештою, ні в чому не знаю нужди. Мене цілком влаштовує моє життя. І батьки мої теж забезпечені, вони отримують пенсію та додаткові виплати. Живуть у достатку.

І якось, за цим усім, я не замислювався, що є пенсіонери, життя яких більше схоже на виживання. Якось приїхав у рідне село, дорогою йшла старенька, яку я чемно погодився підвезти до центру. Я звернув у вагу, що вона була дуже квола, бідно одягнена.

Ми розговорилися.. З’ясувалось, що вона знайома з моїми родичами. Дружина, часто її підвозить. А потім старенька розповіла про себе, про те, як її доводиться жити.

Виявляється, самотньому пенсіонеру не так вже й солодко.. Пенсії ледь вистачає, щоб оплатити комунальні послуги та придбати найдешевші харчі. Раніше, їй жилося трохи легше. А коли не стало чоловіка, то вижити на одну пенсію справжнє випробування. А коли ще ліки якісь необхідні, то це взагалі майже не реально..

Ця бабуся усе життя працювала медсестрою у районній лікарні, а нині отримує жалюгідні копійки. Я хотів хоч чимось допомогти старенькій, тому дав їй декілька тисяч, хоча вона відразу й відмовлялась їх прийняти, ледь вмовив.

Я їду та думаю: “Що з нами? Що у нашій країні не так, що люди які все життя поклали на її благо, нині змушені виживати у таких принизливих умовах?”.

Оцените статью
Що з нами?: Це ж більшість пенсіонерів так живуть