Три роки тому я вийшла заміж. Якби ж до заміжжя мені хтось дав розуму і напоумив не іти на такий серйозний крок, то і проблем би зараз не було. Тоді я навіть уявити собі не могла, що можна більше дізнатись хлопця до весілля, пожити поки у своє задоволення та перевірити стосунки часом. Та тоді я надто прислухалась до матері, яка ще за старими законами думала, що треба якнайшвидше заміж стрибнути, поки пропонують.
Та тільки тепер я розумію, що стосунки Михайла з рідними, а зокрема із матір’ю мали б мене насторожити. Із майбутньою свекрухою стосунки у нас не склались ще під час першого знайомства. Вона постійно хотіла мене зачепити, образити, принизити, а наречений і слова не міг сказати. Він тільки переказував, що його рідні про мене говорять, замість того, щоб захистити і закрити їм роти. Ще тоді треба було зрозуміти, що після весілля буде ще гірше.
Потім я стала дізнаватися, що Міша і своїй рідні розказував якісь наші секрети, особисті розмови. Потім, коли ми всі сиділи за столом і вони починали говорити про щось таке, про що взагалі б не мали знати, то мені ставало дуже соромно і образливо водночас. Як можна розкукурікати те, що тобі довірили, як близькій людині?
Сказати чесно, то тепер я дуже шкодую про те, що тоді вийшла заміж. Краще вже було б перечекати тих декілька років, більше дізнатись людину і тоді вже приймати рішення. Можливо, тепер мій вибір впав би на зовсім іншого чоловіка. Адже жити з таким матусиним синочком дуже і дуже непросто.
При першому знайомстві із свекрухою вона відразу запитала у мене про знак зодіаку. Коли я відповіла, то жінка заперечно похитала головою і повністю серйозно почала розказувати, що нам із її сином ніколи не бути разом, адже ми не сумісні за зірками. Кожен раз, коли ми сварились і Михайло біг їй жалітись, то вона не упускала можливості сказати, що ось і результат нашої несумісності. Те, що жінка постійно керувала сином і переконувала в приреченості нашого шлюбу і далося в знаки. Мишко тільки те й робив, що слухався свою матір і постійно на цьому фоні ми конфліктували.
Протягом цих років в такій родині чого я вже тільки не чула в свою сторону. А кожна наша зустріч була як допит у слідчого. Мене нібито перевіряли кожного разу. І це настільки відштовхувало, що відразу почуваєш себе винною у чомусь.
Ось зараз я і думаю, що була дурною, коли послухалась маму та бабусю і поспішно прийняла пропозицію вийти заміж. Потрібно було сто раз подумати, перш ніж влізти в ці тенета на такий довгий період часу. А тепер і вибратися звідси майже нереально.
