Слова мого дідуся змусили мене задуматись, чи правильно я проживаю своє життя чи просто існую.

Минулого тижня я мав розмову з своїм дідусем. Дідусь мій уже в поважному віці, йому минуло дев’яносто років, то ж і поради його слушні. Життя у нього було зовсім не простим, саме тому він і дав мені певні настанови:

– Синку, Васильку, я в свої двадцять років був таким же щасливим, як і ти. В цей період я хотів лише одного – бути в центрі уваги, першим хлопцем на селі, щоб у дівчат подих завмирав від моєї присутності.

А от уже в свої сорок років, я хотів якомога довше дарувати свою любов і турботу дружині та дітям. Я наче отримував снагу до життя та роботи, коли отримував позитивні емоції і ніжні поцілунки від найрідніших людей. А щирий сміх і міцні обійми надавали мені крила.

Ще через двадцять років – у шістдесят, я почав відчувати себе досить втомленим. Життя мені вже не приносило стільки радості, лише вимотувало постійною напругою. Мене з середини розривали та ятрили мою душу думки, що десь я звернув не туди і всі свої сили та час витратив на пусті речі. Мені не потрібна була вже ні увага, ні любов, а хотів я лише спокою.

Десять років тому, у свої вісімдесят – я розумів, що вже нічого назад не повернеш. Тоді я вирішив, що потрібно зробити щасливим ще хоча б одне зневірене серце. Саме тоді твоя бабуся принесла з вулиці цуценя, яке ледь не загинуло на холоді та морозі.

Ми полюбили нашу собаку наче рідну дитину. І знаєш, я впевнений, що вона це відчувала і тому дарувала нам своє тепло. Вона нас любить просто за те, що ми у неї є.

Навіть зараз, коли їй, як і мені залишилося від сили років два-три – вона продовжує нас любити і махати хвостиком.

Так само і ти повинен любити своїх майбутніх дітей і дружину банально за їхнє існування в цьому світі. Зовсім не за їхню слухняність, чи гарні вчинки. Не за трепетні слова кохання чи красиву фігуру.

Просто люби їх і все. Тоді ти зрозумієш, що таке справжнє щастя.

Оцените статью
Слова мого дідуся змусили мене задуматись, чи правильно я проживаю своє життя чи просто існую.