Сміялися усією маршруткою: до автобуса “Тернопіль-Львів” зайшла старенька і відразу звернулась до водія

Сміялися усією маршруткою: до автобуса “Тернопіль-Львів” зайшла старенька і відразу звернулась до водія:

– Синку, як прибудемо в Золочів, гукнете мене, гаразд? Я тутечки присяду.

Водій відповів:

– Звичайно, бабусю. Не хвилюйтеся, скажу, як доберемося!

– Тілько ж не забудь!

Не забуду, бабуню, скажу!

Людей до Львова їхало небагато. Водій почекав ще трохи й вони рушили. Незабаром вже були у Красному. Тут старенька, трохи схвильовано, запитала:

– Синку, то вже Золочів?

Всі замовкли. Пасажири автобуса разом із водієм, зніяковівши пригадали, що на зупинці у Золочеві, ніхто вголос не сказав, що вони прибули до “Золочева”. Мовчання затягнулося. Доки водій не зітхнувши, глянув котра година, щось пробурмотів, завів мотора, розвернув автобус і рушив у сторону Золочева.

Добре, що не встигли дуже далеко від’їхати. Можливо, за інших обставин, хтось із пасажирів виявив би невдоволення, та всі ніби відчували спільну вину перед старенькою. Повернувшись до Золочева, водій відчинив двері й бадьоро повідомив:

– Все бабусю, то є Золочів, приїхали!

Старенька відповіла:

– Вельми дякую, мені не потрібно в Золочів. Я у Львів їду!

Німа сцена. В салоні запанувала тиша. Пасажири розгублено переглянулись.

А бабуня мовила далі:

– Дякую, синку, що не забув за мене стару!, – та почала щось шукати у торбі — Тут мені мій син ще вдома нагадав, щоб я не забула таблєтку через дві години випити. Я годинника не маю, то він се мені каже, якраз у Золочеві будете. Спасибі, що згадали, будьте здоровенькі!

Пасажири зареготали. Втриматись від сміху було не можливо. Так і їхали усю дорогу до Львова. Лише бабуся не могла зрозуміти, що їх так розвеселило..

Оцените статью
Сміялися усією маршруткою: до автобуса “Тернопіль-Львів” зайшла старенька і відразу звернулась до водія