Розповім вам історію, яка нещодавно сталася в нашому домі. Є в мене сусід, дядя Коля. Найдобріший дідусь, якого я бачив у своєму житті – грає з друзями в шахи у дворі, дітям з двору допомагає збирати яблука з дерев, постійно воду хлопцям зносить й обожнює футбол. Тільки в одному дідусю не пощастило, живе він сам – син за кордоном, жінка вже давно померла. От так дідусь і живе піклуючись про інших.
На вулиці був спекотний липневий ранок, дідусь йшов з магазину й побачив біля нашого під’їзду маленьке цуценя. Воно тулилося біля підвалу, де було хоч трохи прохолоди й дуже хотіло пити. Дідусь довго не думав і забрав песика додому. Назвав песика Крашем, сам не знав, що це означає, та от діти в дворі дуже любили це слово. З того дня дідусь кожного дня гуляв зі своїм новим другом. Дід грає у дворі в шахи – Краш біля нього, дивиться футбол – Краш теж вболіває, навіть відра з водою навчився носити в зубах.
В кінці літа в нашому районі пішли чутки, що почали масово грабувати квартири, люди були дуже налякані й поліція була завжди поряд. Одної серпневої ночі ми почули лай Краша на першому поверсі. Як виявилось, у квартиру дідуся хотіли пробратися грабіжники, Краш почув лишні звуки й почав гавкати. Грабіжники налякались собаки й почали лізти у двір з вікна, проте внизу на них вже чекали сусіди. За декілька хвилин до під’їзду приїхала поліція й затримала банду.
Ось так маленький дворовий песик зміг врятувати життя та майно доброму дідусю.
