Я вже багато років працюю у будинку для пристарілих. Тут можна почути багато різних життєвих історій та стати свідком поворотів людського буття. Багато дітей залишають тут своїх стареньких, часто немічних батьків. Так, одного дня привіз син свого батька. Старенький не міг ніяк втямити, чому він тут, чому син його привіз і залишив. Я зробила висновок, що той чоловік, його син, просто нікчемний боягуз, який злякався відповідальності. Він навіть не спромігся зібратись з духом, щоб розповісти батьку куди він і для чого його привіз. Не розумію, як можна так вчинити з рідною людиною, з власним батьком. Я відмовляюсь це розуміти.
Та такий випадок не одиничний. Завжди прикро дивитися на тих самотніх покинутих літніх людей, які на схилі літ залишилися нікому не потрібні. Ми роз’яснили дідусю всю ситуацію. Мене призначили його доглядальницею, так я змогла ближче познайомитись зі Степаном Семеновичем. Він виявився дуже чемним, привітним чоловіком, а головне він досі сподівається, що син ще приїде по нього, що лишив його тут тимчасово, доки налагодить свої справи.
Поспілкувавшись декілька днів зі Степаном Семеновичем я дізналася, що у нього є ще один син. З ним вони не бачилися вже понад десять років. Минав час, а по Степана Семеновича ніхто не приїжджав. Він почав звикати до думки, що ніхто його забирати звідси не збирається: син провідував його лише один раз.
У день народження Степана Семеновича, коли йому виповнилось поважних 72 роки, теж ніхто з дітей не приїхав. Ми захотіли якось втішити старенького і влаштувати йому чаювання з тортиком. Він був зворушений таким проявом уваги від чужих людей, тим більше, що рідні про нього забули. Після завершення святкування, Степан Семенович відвів мене у сторону, перепросив за турботи, й повідав мені свою історію. Виявляється, він все життя багато працював, що на дітей часу не залишалося. Сини недоотримали батьківської любові, тому з часом молодший взагалі перестав з ним спілкуватися, а старшого хвилював лише спадок. Коли старенький переписав на нього своє майно, той привіз його сюди.
Я провела Степана Семеновича до кімнати, й коли вже поверталася, побачила біля входу чоловіка з букетом квітів і подарунковим пакетом. Він був такий схвильований, підійшов до мене і запитав де знаходиться Степан Семенович. Я розповіла, як його знайти. А сама подумала, як це прекрасно, що у свій 72 день народження Степан Семенович нарешті відновить стосунки з сином, якого не бачив стільки років..
