Стільки років йому і діла до дочки не було, а як старість припекла – згадав.

Минулого місяця на нас з дружиною подали позов до суду. Ми навіть не знали хто. Лише здогадувалися, що це біологічний батько дружини.

Ми успішні підприємці, у нас свій маленький бізнес. Виховуємо двох дітей і ніколи не порушували букву закону. Ми завжди все робимо за правилами і у визначені терміни. Завжди.

Аж тут одного дня до нас прилетів лист-щастя. Позовна заява з суду про призначення аліментів.

Моя дружина все життя прожила з бабусею і дідусем. Вони її офіційні опікуни. Так сталося, що мама Марічки померла при пологах, а батько довго не горював.

Майже за два місяці знайшов собі іншу жінку, від Марічки ж написав відмову, то ж мамині батьки і удочерили свою онуку.

Жодного візиту, жодного подарунку, і жодного дзвінка протягом її сорока трьох років. Це ж не є нормальний батько. А тепер він подав на дочку в суд, бо сам не має можливості на себе заробляти.

Дітей більше у нього не було, то ж моя дружина – єдиний його родич. А друга дружина його покинула, як він захворів.

Я ще б зрозумів, якби він зателефонував, або попросив щоб його привезли і нормально б попросив вибачення у дружини і розповів історію свого життя. Але ж ні – він таємно подав на неї в суд.

Марічка налаштована категорично. Вона не збирається забирати батька до нас, а тим більше платити йому хоч гривню. Він від неї відмовився, то для чого він їй здався тепер, старий і немічний.

Я не розумію, чим батько Марічки керувався, коли відмовився від неї. Або коли розумів, що у нього нема дітей і більше вже не буде – невже так важко було налагодити відносини з дочкою.

Чи він думав, що вона настільки хороша, що по судовому позову забуде про те, що ніколи не відчувала батьківського тепла і не знала що таке увага тата, як їй було завидно як інші діти гуляли по парку з мамою і татом.

Потрібно думати про те, що вас чекатиме у майбутньому, а не жити одним днем. Життя і здоров’я не вічні.

Оцените статью
Стільки років йому і діла до дочки не було, а як старість припекла – згадав.