Андрій живе з Мариною вже два роки. Вони не одружені. Спочатку вирішили назбирати грошей на весілля, потім вже ніхто із них і не згадував про те. Просто жили, якщо можна так говорити. Марина виявилася поганою господинею. Спочатку вона старалася, намагалася показати себе з кращої сторони. Але чим далі, тим менше вона з’являлася вдома, не говорячи про те, що готувати їсти, прибирати у квартирі, про те вже й не згадувала.
Наразі Андрій поспішає додому готувати вечерю, прибирати у квартирі. Марина навіть свої речі вже не кладе по місцях. Так що перше враження про дівчину давно пройшло. Чоловік зрозумів, що так все життя жити не збирається. Йому набридло слухати про її походеньки, про те, що Андрій мало грошей дає їй, що вона варта кращого. Але з’їжджати з його квартири не поспішає. Навіть мови про таке не веде.
Сьогодні на роботі, де працює Андрій, свято, десять років від дня заснування фірми. Тому всіх працівників попередили прийти святково вдягненими. Поки чоловік гладив собі сорочку, попросив Марину заварити йому кави, дівчина неначе не почула, все розповідала, як вони з подружками вчора відірвалися. Андрій нервово вдягнувся і вискочив із дому. Щось останнім часом дівчина його неабияк дратує.
В білій сорочці, весь вигладжений, Андрій стояв на зупинці автобуса. Зранку пройшов дощ. На дворі тепло, але калюжі де інде є. Машина їхала на великій швидкості. Треба ж такому статися, що Андрій стояв якраз поруч із калюжею. З під коліс машини вода бризнула в усі сторони. Чоловік боявся глянути на себе. Він відчував, що на ньому не залишилося сухої містини. Темна вода стікала по білосніжній сорочці.
Машина зупинилася. З неї вискочила білявка. Вона вибачалася, говорила, що все виправить. Запросила сісти до машини. Вони їхали до магазину чоловічого одягу. По дорозі познайомилися. Її звуть Оксана. Вона поспішає на день народження мами, тому і їхала доволі швидко. В магазині Андрій купив сорочку, і там же вдів її. Оксана спробувала сама заплатити, адже то вона винна, що сорочка брудна. Але чоловік не дав того зробити.
Дівчина підвезла Андрія до його роботи. Обмінялися номерами телефонів. Чоловік обіцяв телефонувати найближчими днями. Але спочатку йому потрібно поговорити з Мариною. Чоловік не буде жити з одною, а зустрічатися з другою. Після свята Андрій прийшов додому близько опівночі. Марини вдома не було. Він телефонував їй, але слухавку дівчина не брала. Не став чекати, пішов відпочивати. Адже на завтра знову на роботу. Марина прийшла під ранок. Тихенько, щоб не розбудити чоловіка, лягла скраєчку. Вона добре сьогодні провела час, не те що з цим занудою Андрієм. Ні про що говорити, завжди незадоволений.
Вранці чоловік не став будити Марину. Він написав записку. В ній говорилося, щоб до вечора дівчина з речами пішла з квартири. І все без пояснень. А вже увечері телефонував Оксані, а вона хвилювалася, думала, що Андрій її вже й не пам’ятає. Від тих подій минуло десять років. Андрій і Оксана виховують двох синочків. Мама бідкається що в неї немає помічниці, тільки татові помічники. На що чоловік з усмішкою відповідає, ще є час подумати й над цим питанням. Вони удвох доповнюють одне одного. Навіть говорити непотрібно, як вони вже знають хто із них і що хотів сказати. Андрій щасливий. Добре що тоді Оксана облила його брудною водою.
