Наталя поверталась додому і почула, що хтось її покликав, вона обернулась і побачила сусіда.
– Ходи сюди, я хочу з тобою поговорити. – сказав літній чоловік
Дівчинка підійшла до нього і думала, що він знову щось хоче переказати татові. Але дядько Андрій вийняв з під куртки маленького, худенького цуцика.
– Ти можеш викинути його далеко від будинку. Мої діти вчора цю собаку мені додому принесли, а мені вона не потрібна.
Чоловік пішов додому, а дівчинка стояла розгублено і дивились йому у слід. Їй не хотілось нікуди відносити тварину, дівчині було її дуже жаль. Собака дивилася на дитину, ніби просила, щоб її не покидали, а забрали до себе додому. Тому вона вирішила принести її у квартиру.
Коли матір дівчинки побачила тварину, то була дуже незадоволеною, бо живуть вони у невеликій двокімнатній квартирі і місця собаці там зовсім немає. Вона уявила собі погризене взуття і меблі. Ні, такого їй вдома не потрібно! Але батько підтримав доньку і сказав:
– Ми ж не будемо викидати бідну тварину на вулицю! Давай її залишимо.
– Я не розумію, чому Наталя взяла собаку в сусіда. Він не повинен їй був давати тварину, а мав сам розв’язувати свої проблеми. – сказала зі злістю матір.
Цуцик бігав навколо дівчинки, а тоді загавкав і жінка взяла його. А він подивився на неї, а тоді притулився та закрив очі, здавалось, що він знайшов свій дім і господарку.
– Ходи обідати, я приготувала картоплю котлетами. – сказала матір дочці.
Дівчинка роззулась та пішла до кухні їсти.
Минув рік і собака виросла, вона стала дуже гарною і розумною та зовсім не нагадувала маленьку, худеньку тварину, якою колись була. Матір Наталі добре за нею доглядала і вона була їй вдячна за любов та турботу.
Дядько Андрій бачив, як дівчинка гуляє із собакою і заздрив їй. Він не очікував, що такий худеньке і негарне цуценя перетвориться у такого великого, гарного собаку.
Зараз Наталя і її собака Адель найкращі друзі. Навіть матір дівчинки полюбила тварину і зрозуміла, що тоді правильно вчинила коли дозволила залишити її.
