Ми з сусідами ніколи не жили мирно. Ще моя мама розповідала, яка тітка Зіна жорстока й безсердечна жінка.
Моя мама завжди любила тварин, особливо котів. Так тітка Зіна отруїла двох її улюбленців і сказала моїй мамі все прямо в очі. Мама тоді ледве це пережила.
Такими жорстокими вона й дітей своїх виховала.
У них на подвір’ї жила стара собака. Вони всі гуртом її лупц ювали, знущ алися з неї. Я не могла спокійно на таке дивитися, не раз поліцію викликала, але мені радили владнати все по-сусідськи. А як? Це ж якісь живодери! Я досі себе картаю за те, що не врятувала її. Вона народила цуценят і померла.
Тітка Зіна, вже стара була, ходити не могла, але все ще була така жорстока. Вона сказала своєму синові, щоб той взяв тих цуценят і викинув кудись. Зранку я прокинулася від скавуління. Я вибігла з двору і побачила у своєму рівчаку чорний мішок, а в ньому — два цуцики. Певно, сина її совість замучила і він знав, що я їх в біді не покину.
На жаль, одне з цуценят загинуло, а інше трималося за життя всіма силами. Я пам’ятаю, як плакала тоді цілий день, думала, розірву тих сусідів на шматки. Песик був такий славний, такі мав розумні оченята, а його просто викинули. Нелюди!
Ми з чоловіком почали його доглядати, діти дуже зраділи появі нового друга в нашій сім’ї. І мама з татом дуже тішилися, бо давно на нашому подвір’ї не було такого маленького чуда. Мій чоловік взявся за його виховання і вже через кілька місяців з того маленького цуцика виріс справжній богатир, який слухався, виконував команди й дуже любив гратися.
Це якраз була літня пора, серпень. На дворі — спека. Діти цілий тиждень просили піти на річку, покупатися. Наступила неділя, чоловік був вдома і я сказала дітям, щоб збиралися, бо ми йдемо купатися. Чоловік запропонував взяти з собою Малюка (так жартівливо діти назвали собаку). Малюк у нас не агресивний і завжди поводить себе чемно. Але через те, що він великий, люди його бояться. Тому ми видимо його тільки на поводі.
Отож, ми зібралися і пішли. Знайшли собі місце під деревом і сіли. Малюка ми прив’язали до дерева. Краєм ока побачила, що неподалік від нас розмістилися наші сусіди: син тітки Зіни з жінкою та двома доньками.
Коли діти накупалися досхочу, прибігли й попросили взяти Малюка з собою до води, хай трохи пограється. Я дозволила, але сказала відійти якомога далі від людей.
Щось мені не давало спокою і я не зводила очей ні зі своїх дітей, ні з Малюка. Раптом я побачила, що чиясь дитина зайшла надто далеко у воду і почала тонути. Я щосили закричала про це. Найспритнішим виявися наш Малюк. Не встиг ніхто зрозуміти, що відбувається, як він кинувся до тієї дитини й витягнув її з води. Виявилося, що тонула Катя, сусідське дитя. Вони швидко взяли її на руки й зникли, а наш Малюк став героєм для всіх відпочивальників.
Але яке житті закручене. Колись вони викинули Малюка, залишивши його помирати, а тепер він врятував життя їхній доньці. Вони навіть не подякували йому!
