Одразу після весілля я подумала, що моя свекруха доволі самовпевнена та самозакохана людина. Спочатку вона почала на мене кричати, що я тільки сиджу вдома та нічого не роблю. А коли я вийшла на роботу, то почала мене благати повернутися у декрет.
Свого сина я народила у грудні, а вже у березні розпочалась пандемія вірусу, яка посіяла безробіття у населення. Тоді масово закривались всі підприємства, заклади, стали скорочувати штат та заробітні плати.
На літо свекруха почала мене вже діставати, що всі нормальні люди кошти в сім’ю приносять, а я дурницями страждаю і дитиною прикриваюся замість того, щоб просто визнати, що ледача.
Через це я стала дуже переживати і нервуватися, тому і молоко втратила. Довелося годувати дитину кашками та різними сумішами. Що мене не дуже радувало. Ну і коштів пішло чимало.
Тому я і вирішила, що зроблю все так, як хоче свекруха, аби ні собі, ні їй нерви не псувати. Нехай любий синок сам на роботі не мучиться, а вже й я піду гроші заробляти. Якщо вони думають, що вдома нема роботи, то натішаться ще нею.
Досить слухати постійні розмови про те, що я чужий хліб споживаю. За спеціальністю я бухгалтер, тому працевлаштувалася легко.
Минуло тільки кілька місяців, я звикла до нового місця, а Ірина Анатоліївна уже почала плакатися, що втомилася. Мовляв, дитина стала надто активною, самій вгледіти важко.
Не повірите, але жінка заявила мені, що я егоїстка, втекла до людей, а дитину повісила на людину похилого віку. Ну і як можна догодити такій людині? Що не зробиш, то все не так. Тепер попросила виконувати роботу дистанційно і з дитиною сиджу.
Цікаво, чи хоч в такому випадку вдасться всіх задовольнити, чи і далі мене критикуватимуть?
