Ми з чоловіком уже десять років разом. Почали зустрічатися ще у школі.. Він писав в старших класах мені вірші і дарував квіти з шкільного подвір’я. Потім вчились у одному університеті. Олег завжди був біля мене, завжди мене підтримував.
Під час навчання в університеті я і Олег жили у студентському гуртожитку. Мама мого майбутнього чоловіка передавала йому домашню їжу і завжди слідкувала, щоб він правильно харчувався. Мама Олега дуже смачно готувала. Студенти, що жили у кімнаті з Олегом завжди з нетерпінням чекали, коли він привезе з дому їжу.
Мама Олега – Олена Іванівна є дуже життєрадісною, розумною і хорошою жінкою. Завжди гарно одягається і без макіяжу на вулицю не виходить. Мені з нею дуже легко спілкуватися. Коли ми розказали Олені Іванівні про весілля вона дуже зраділа за нас.
Олега вона народила у двадцять років, виховувала сама. Коли він мав один рік, то батько Олега пішов від Олени Іванівни і переїхав в інше місто. Після розлучення батьки не спілкувалися.
Олена Іванівна вирішила не налагоджувати своє особисте життя і всю себе присвятила сину.
Вона працювала на двох роботах, щоб Олег мав все необхідне. Олена Іванівна заощаджувала гроші на навчання сина, щоб той отримав гідну освіту.
Олена Іванівна завжди говорила, що ми з чоловіком гарна пара і ми повинні піклуватися і підтримувати один одного.
Я і Олег отримали дипломи і відразу вирішили побратися. Весілля було невеликим, серед запрошених гостей – лише близькі друзі і батьки.
Після весілля Олег отримав пропозицію хорошої роботи за спеціальністю. Ми вирішили знімати квартиру, хоч у мами Олега була двокімнатна квартира. Але Олена Іванівна сказала, що звикла жити сама і любить спокій.
Свекруха часто приходила до нас в гості і приносила смачні гостинці. Ми з нею любили багато розмовляти на кухні. Вона мене завжди хвалила і підтримувала. В неділю ми приходили до Олени Іванівни в гості. Вона пекла дуже смачні кекси.
Свекруха ніколи не сиділа вдома, вона завжди відвідувала різні виставки і концерти. Друзів також у неї було багато, бо вона була цікавою особистістю. Після нашого весілля почалось справжнє життя у Олени Іванівни, тепер вона могла присвятити час собі.
Коли я народила дитину, то Олена Іванівна мені завжди допомагала. Гуляла в парку з дитиною, ввечері помагала купати немовля і ходила в магазин за харчами. Купувала онучці дуже гарний одяг і іграшки.
Моя дочка підросла і свекруха забирала її з садочку, годувала і гуляла у парку з дитиною, коли я була на роботі. Потім я записала дочку на гурток бальних танців і Олена Іванівна водила її туди.
Зараз свекруха дуже рідко приходить до нас у гості. Чоловік до неї дзвонив, але вона не бере слухавку. А якось ми додзвонились до неї і вона сказала, що поїхала у інше місто до подруги в гості. Можливо вона на нас з чоловіком розсердилась і не приходить у гості. І до подруги поїхала, щоб ми до неї не навідувались. Поїхала вона до подруги аж на вісім місяців.
Спілкувалась свекруха з Олегом часто по телефону, розповідала що все добре у неї і додому вертатись не планує. Розказувала, яка у подруги затишна квартира.
Якось Олег подзвонив до свекрухи і виявилось, що вона в лікарні. Причину не сказала і в якій лікарні лежить не повідомила. Просила не приїжджати. Сказала, що будуть її виписувати додому.
Ми дуже переживали за Олену Іванівну і вирішили через декілька днів прийти до неї додому. Купили торт і квіти. Постукали у двері і не повірили своїм очам, нам відкрив двері незнайомий чоловік. Ми зайшли у середину квартири і почули плач немовляти. Виявилось свекруха народила дитину і збиралась виходити заміж.
Олена Іванівна дуже боялась, що син не зрозуміє її. Адже у її віці вийти заміж і народити дитину – це дуже дивно.
Свекруха розказала, що коли залишилась сама, їй було дуже самотньо і вона хотіла знову мати сім’ю і маленьку дитину.
Я і Олег були дуже раді за неї. Новий чоловік Олени Іванівни виявився хорошою і порядною людиною. Яка дуже любить свого синочка і дружину.
Тепер ми кожної неділі приходимо в гості до свекрухи. Наша дочка з радістю доглядає за немовлям Олени Іванівни.
Я дуже дивуюсь свекрусі. У такому віці виносити і народити дитину не кожна жінка зможе.
Зараз Олена Іванівна щаслива мама і кохана дружина. Я за неї дуже рада.
