Я тепер не знаю, що робити, як влаштувати життя свекрухи. Вона звалилася, як сніг на голову. Просто спакувала свої речі й зі сльозами на очах сказала, що тепер житиме з нами.
Трапилося це близько місяця тому. Раптово і без попередження свекруха вирішила, що пора їй змінювати своє життя, а заразом змінила й наше.
Того вечора ми намагалися її втішити, заварили м’ятного чаю і про все розпитали. З’ясувалося, що чоловік вкотре вчинив скандал. Я повірю, бо він і справді був людиною не приємно, з жахливим характером, ще до чарки частенько схилявся. Та й коли не пив, толку з нього було мало: лінувався, нічого не хотів допомагати по господарству і постійно принижував дружину своїми докорами. У їхньому шлюбі було більше сварок, ніж мирних днів. А цього разу, свекруха таки наважилась і вирішила піти від ненависного чоловіка. Невже треба було терпіти стільки років? І чому саме зараз? У нас із чоловіком однокімнатна квартира. Для ще однієї людини місця в нас немає, бо виходить так, що ліжка стоять майже поруч, адже квартира-студія і двері не передбачені.
Та вона все ж вирішила жити з нами, бо діватись їй нема куди. Але куди діватись нам? А особливо мені. Я на восьмому місяці вагітності, мені скоро народжувати. А я не маю спокою у власній оселі. Тепер про відверті розмови з чоловіком можна забути, як і про інтимні стосунки.
Свекруха перебрала на себе усі домашні клопоти. І, здавалось би, я мала радіти, що тепер матиму багато вільного часу. Та той вільний час мені не в радість. Погуляти не вийдеш, бо вже холодно і сиро на вулиці, а вдома ще гірше. Свекруха цілодобово дивиться соціальні ток-шоу, які лише вганяють в депресію.
Чоловіку, звісно, байдуже – вона ж його мама. Але я б не витримала й рідну матір, як би ми опинилися у подібній ситуації.
Я не раз запитувала свекруху, чи готова вона пробачити своєму чоловікові й повернутися до нього. Та вона не планує більше з ним жити. Каже, що переїхала до нас остаточно і свого рішення міняти не буде. Тепер так і житимемо гуртом, а вона буде няньчити нам дитину.
Я намагалася поговорити про це зі своїм чоловіком. Він же заявляє мені, що маму вигнати не може, тим більше, що наша квартира – це її власність. Виявляється, його батьки надали йому житло, він зробив ремонт, а фактично не має на неї жодних прав. Якщо ж моя свекруха вирішить розірвати шлюб, то доведеться ділити майно і ця квартира усе одно лишиться їй, а чоловік залишиться жити там, де живе.
Стільки років прожила, а тепер наважилась він нього піти на старості літ.
Скоро у мене почнеться декретна відпустка. Я не уявляю, як маю далі жити, щоденно цілодобово перебуваючи у компанії свекрухи, яка вважає себе повноправною хазяйкою у мене вдома. Вона живе так, як їй подобається і зважаючи на те, що відчуваю я. Просто тисне на мене своєю компанією і постійними безглуздими розмовами.
Все це так складно. Не знаю, що робити. Найкращий варіант – це помирити їх зі свекром. Та як це зробити?
