Свого хлопця я любила до мурашок по шкірі. А коли виходила за нього заміж, то була впевнена, що цей шлюб і кохання назавжди.

Свого хлопця я любила до мурашок по шкірі. А коли виходила за нього заміж, то була впевнена, що цей шлюб і кохання назавжди. Ми проживемо щасливе життя і помремо в один день, як герої з сюжетів загальновідомих казок. Ці стосунки були для мене сенсом життя. Але ні для кого не секрет, що побут – дуже страшна штука, яка все може перевернути з ніг на голову.

Після одруження я народила двійняток. Було дуже важко, адже досвіду у мене не було та і допомоги зі сторони рідних теж.

Свекруха живе не в нашому місті, а мами не стало ще 3 роки тому. Чоловік каже, що втомлюється на роботі і також особливо нічим допомагати не хоче. Мені ж відпочинок і не снився. Та нікого це не хвилювало. Цей побут вивів мене з себе і я почала зриватися на Толю.

Свекруха в свою чергу телефонувала кожен день і читала мені моралі з приводу таких істерик. А ще погрожувала, що Анатолій не витримає і рано чи пізно піде із сім’ї.

В результаті все так і вийшло. Толя протримався не довго і швидко знайшов мені заміну. У нього з’явилась молода красуня-коханка. А я так і залишилась із двома дітьми.

Оцените статью
Свого хлопця я любила до мурашок по шкірі. А коли виходила за нього заміж, то була впевнена, що цей шлюб і кохання назавжди.