Все своє життя я був ідеальним сином, бо у всьому слухався батьків й догоджав їм. А, як тільки один раз вирішив взяти своє життя у свої руки й самостійно прийняти рішення, одразу став невдячним й поганим. А все тому, що це перше у моєму житті самостійне рішення, не подобалося моїм батькам.
Я познайомився з чудовою дівчиною. Я по-справжньому її покохав і впевнений, що й вона мене кохала. Все було б добре, якби у наші стосунки не втрутилася моя мама. Оля їй одразу ж не сподобалася. Мама зробила все, аби нас розлучити. Вона наговорила моїй дівчині всяких дурниць, образ і Оля втекла. Не стала навіть слухати про те, що я люблю її. І мені з нею жити, а не моїй мамі.
Вся ця мамина вистава була до того, що мої батьки вже давним-давно вирішили, з ким я маю одружитися. І всякими способами старалися познайомити мене з цією дівчиною.
Я піддався на мамині вмовляння познайомитися з Ірою. Я не знаю, що такого мама в ній знайшла, що так наполегливо хотіла мене на ній одружити! Мама була впевнена, що Іра — моя доля. Як я вже потім дізнався, та дівчина була донькою маминої найкращої подруги. Вони з подругою змовилися й вирішили нас звести.
Але цьому не судило збутися, адже своє справжнє кохання я зустрів по дорозі на зустріч з Ірою.
Дівчина, що продавала квіти. Вона була такою веселою та щирою. Я прийшов, щоб купити Ірі квіти, бо мама наполягала на цьому. Але, коли побачив її й розговорився, одразу забув, куди я йшов. Вона підібрала мені букет, а я подарував його їй. Олеся, так її звати. Вона здалася мені такою милою та справжньою, запала мені в душу. В той день я скасував свою зустріч з Ірою й дочекався, поки Олеся закінчить роботу, щоб провести її додому й познайомитися ближче.
Вона відповіла мені взаємністю. Я був певний, що ця випадкова зустріч, змінить моє життя і не помилився.
Коли я сказав мамі, що з Ірою я не буду зустрічатися, бо знайшов своє щастя, мама сказала, що прийме як невістку тільки Іру. Тоді я попрощався з батьками й сказав, що вони мене більше не побачать.
Скільки можна вказувати, що мені робити, з ким зустрічатися? Я дорослий чоловік, який може сам приймати рішення, адже це — моє життя. Думаю, 25 років життя, які я підкорювався у всьому своїм батькам, відплатили всі ті роки й гроші, що вони в мене вклали. Дальше я якось сам розберуся!
Олесі я пояснив свою складну ситуацію з батьками й вона мене зрозуміла. Адже, коли людина кохає, її нічого й ніхто не зупинить!
Ми розписалися й почали своє сімейне життя. Через якийсь час Олеся завагітніла й народила двійню. Хіба це не щастя? Хіба не цього батьки хочуть для своєї дитини?
Моя мама вдавала, що мене не існує й не цікавилася моїм життям 2 роки. Але потім, вона все ж усвідомила свою помилку й зробила крок до примирення. Познайомившись з моєю дружиною ближче, вона зрозуміла, що Олеся не така погана дівчина, якою вона її вважала. Остаточно мамине серце розтопили внуки. Саме діти повністю примирили нас і ми стали по-справжньому щасливою сім’єю. І, зрештою, батьки нас благословили й ми зіграли нормальне весілля.
