Я вже втомилась від вічного прибирання.
Приходжу з роботи, а вдома наче торнадо пройшовся. На кухні посуд немитий, вечеря не готована, речі порозкидані, по всій квартирі зошити, книжки та іграшки моїх дітей. Так ще й чоловік свої шкарпетки по всьому будинку розкидає. Та й одяг також.
І так кожного дня. Я приходжу втомлена з роботи, а потім ще працюю в другу зміну. Чоловіка просила про допомогу, а він каже, що він втомився на роботі і взагалі це не його робота, а моя. Хоча приходить набагато раніше за мене, та все одно чекає, щоб поїсти поки я прийду.
Саме через це я дуже заздрю своїй сусідці. Коли б до неї не зайшла – в неї завжди порядок та чистота. І це при тому, що працює вона так само як і я й має маленьких дітей, які ще лише до садочку пішли.
Діти завжди граються собі тихенько, а якщо навіть розкидають іграшки, то потім чемно самі все прибирають. Чоловік сусідки допомагає їй в усьому та дбає про добробут та чистоту так само як і його дружина.
І я зараз думаю: чому в мене не виходить привчити своїх рідних до чистоти та обслуговування своїх потреб самостійно? Що роблю не так? Я також втомилась і хочу відпочити, я також багато працюю. То чому лише я виконую всю хатню роботу? Хто взагалі вирішив, що в наші часи хатні справи це лише жіноча справа? З якого дива це так?
Так ще й сусідка завжди заходить до мене в гості тоді, коли я лише приходжу додому, або не встигають прибрати за своїми рідними. Окине поглядом квартиру та трохи посидівши йде.
Я думаю, що вона з мене сміється та вважає, що я нікудишня господиня. Але що я маю зробити? Я вже нічого не хочу. Лише відпочити.
