– Оля, ти не переживай. Батьки у мене хороші, все зрозуміють і підтримають нас. І ми вже не маленькі діти. Ми самі можемо приймати важливі рішення, – сказав Олександр і відкрив двері до квартири.
Батько Олександра побачив сина, що зайшов до квартири тримаючи за руку темноволосу дівчину.
– Тато, ми прийшли! Познайомся, це моя дівчина – Оля! Ми плануємо разом жити.
– Доброго дня, – сказала Оля і пильно подивилася великими карими очима на батька хлопця.
– Доброго дня, Оля. Заходьте. Буду радий знайомству, – відповів батько Олександра.
До них підійшла мати хлопця і сказала:
– Доброго дня, заходьте в кухню, не стійте у коридорі. Я їсти приготувала. Сідайте за стіл. Якраз пообідаєте.
– Хай, сідають їсти. Наталю, а ти може поки діти їдять збереш речі сина, – попросив батько Олександра дружину.
– Тато, які речі?Не розумію? Я ж казав, що ми з Олею будемо жити разом.- здивувався хлопець.
– Я почув, тебе. І радий за вас з Олею. Радий, що ти такий дорослий і самостійний хлопець. Розумію, що ви плануєте жити разом. Ви ж уже дорослі і самі вирішуєте. І ми з мамою не проти. Ось, тобі мама допоможе речі зібрати, щоб Оля довго на тебе не чекала. А ви їжте! Смачного!
– Які речі? Ми планували жити з вами. – відповів Олександр
– З нами?- здивовано запитала мати Олександра,- Ви думаєте, що Оля буде щасливою жити з свекрухою! Це спочатку буде все добре, але потім буде важко. На кухні має керувати одна жінка, бо будемо сваритись. Згодом, ви будете думати, що я вам мішаю і будете зі мною сваритись. Потім між собою сваритись, а винною також зробите мене. Я буду ненавидіти вас. Ви, дійсно цього хочете?
– Не хочемо.
– Дорослі діти мають жити окремо.- підтримав дружину батько Олександра.- У вас має бути своє життя і свій дім. Якщо вирішили жити разом. Ми за вас дуже раді.
– А де ми маємо жити? Ви що нас виганяєте?У батьків Олі однокімнатна квартира. Нам там всім буде мало місця. А в нас двокімнатна квартира. Ми не можемо орендувати житло, ми не маємо грошей. І на продукти ми також грошей не маємо. Ми ще студенти, нам вчитись потрібно, а не працювати.
– Якщо ви дорослі і відповідальні, хочете жити разом, то мали б подумати про все це. Переходь на заочну форму навчання, шукай роботу. Ти чоловік і мусиш тепер забезпечувати власну сім’ю. Ви ж любите один одного і тепер повинні піклуватися один про одного. -спокійно відповів батько Олександра.
Олю, ти погоджуєшся? – запитала Наталя Романівна.
– Так,- тихо відповіла дівчина.
– Ось, бачите, як мудро порадив батько. Кохання- це важливо. Ви зараз їжте. А піду речі Олександра складу. Дам, вам грошей. А далі самі заробляйте і турбуйтесь про себе –сказала мати Олександра.
– Зупинись, мамо, не складай речі. Ми зараз з Олею поговоримо.
Син узяв за руку Олю і вони вийшли на вулицю. Батькам хлопця, насправді, дуже хотілося залишити дітей жити у себе. Але вони розуміли, що Оля і Олександр, ще не готові до справжніх стосунків. Їм потрібно було підрости, закінчити навчання і знайти роботу.
Мати Олександр підійшла до вікна, де побачила, як хлопець щось розповідав дівчини. А Оля плакала, потім розвернулась і пішла…
Через чотири роки Олександр закінчив університет, знайшов хорошу роботу. З Олею вони так і не помирились. Але на роботі він познайомився з Світланою. Зараз вони живуть разом в орендованій квартирі.
