У мене є два сини. Старшому синові 33 роки, молодшому — 27. Два сини — дві різні долі. Старший Петя одружений, має двоє дітей, чудову жінку, живуть за містом у своєму власному будинку й горя не знають. А я тішуся, що у них все так добре, але сумую дуже, бо бачимося з ними рідко. Петя має добру роботу, машину і все в його житті склалося так, як я мріяла.
А ось молодший Василь — то є мій біль. Все почалося після смерті чоловіка, він був головою сім’ї, авторитетом, діти його слухали й він все тримав у своїх руках. Але раптово, ще коли діти вчилися в школі, чоловіка не стало. Старший ще хоч якось слухав мене, а з молодшим почалися проблеми. Школу почав прогулювати, курити й випивати, потім компанія погана. Словом, син пішов не тією дорогою. Про навчання навіть розмов не було, вступати хоч у якесь училище він відмовився, сказав, буде жити так, як його душа забажає. Роботу ніби мав, але грошей у нього ніколи не було, бо все тратив на гулянки.
Я вже думала, може дівчину собі знайде, помудрішає. Але, ні! Мав якусь дівчину, але вона його кинула, бо її батьки серйозні й поважні люди, такого непутящого, без освіти зятя не хотіли.
Я кілька разів жалілася старшому синові на Васю, той сідав з ним говорити, але все закінчувалося сваркою. Зрештою, Петя сказав, що Вася вже дорослий мужик і якщо він вибрав таке життя, значить він того хотів. Мені діти запропонували перебратися до них жити. А як я можу так вчинити? Як я лишу сина самого, та й дітям зараз ніби клопотів хватає, а тут я ще приїду. Я відмовилася і запевнила сина, що все буде добре.
Я вже не казала Петі, що всі гроші з пенсії віддаю Васі, бо він поти є біля мене, поки гроші йому даю. Якщо відмовляю, то він може тижнями пропадати й не вертатися додому. Я вже краще віддаватиму йому все, але хай хоч біля мене буде.
Тепер нещодавно побачила, що з дому речі почали пропадати. Мотлох всякий, але ж зникає. Один раз прослідкувала й дізналася, що це Вася тягає й обмінює на випивку. Старшому говорити не хочу, бо у них й так стосунки напружені. Але робити щось треба і то вже, поки він ще молодий. Бо Вася почав вимагати в мене картку, на яку мені пенсія приходить. Не довіряє, думає, я щось від нього ховаю. Мені каже, що я вже скоро вмру, значить мені гроші не треба, а він ще молодий і ще пожити хоче. І все моїм коштом…Я не знаю, що робити, я у відчаї.
Якби був чоловік живий, я впевнена, такого б не сталося.
