Син подзвонив й сказав, що я можу вигнати його дружину з дому, якщо вона мені заважає!

Я дуже любила свого сина. Він був наймолодшою дитиною в мене. Коли старші доньки вийшли заміж й пішли за невісток, Тарас залишився зі мною. Вся моя любов й увага була прикована до нього. Напевно саме моя надмірна турбота перетворила його в егоїста й негідника. Хоча спочатку це не дуже проявлялося.

Все почалося тоді, коли Тарас познайомився з Олесею й привів її до нас в дім. Дівчина гарна, добра, але дуже нещасна — виросла в інтернеті, батьків своїх ніколи не бачила. Тарас був дуже рішучий, сказав, що закохався й хоче одружуватися. Хоч мені, як мамі, хотілося для свого сина кращу дівчину, хоч з якимось приданим, але, познайомившись з Олесею ближче, я відчула, що вона хороша дівчина й буде чудовою парою моєму синові. Тому її родовід й статки стали для мене не важливі.

Діти почали жити зі мною в одному домі. Олеся мала золоті руки. Все, до чого б вона не бралася, у неї вдавалося. Я полюбила її як свою ще одну доньку. Мені стало набагато легше вести господарство. Олеся не цуралася ніякої роботи, у всьому помагала, ми з нею любили поговорити на різні теми, словом, як рідні мама з донькою. Вона горнулася до мене і я не могла її не любити.

Коли в дітей появився син, Тарас зібрав свої речі й сказав, що їде за кордон, бо його друг запропонував йому дуже добру роботу. Грошей нам тоді дійсно бракувало, але я й не думала, що ці заробітки приведуть до такого.

Ми з Олесею няньчили дитину, Тарас сидів там безвилазно, тільки гроші передавав. Інколи приїжджав на короткий час, щоб документи поновити. А потім як поїхав, так за ним і слід простиг. Перестав дзвонити, цікавитися сином, дружиною, гроші перестав слати. Словом, зник. Ми вже почали турбуватися, може сталося щось, але мені вдалося, через знайомих, вийти з ним на контакт. Тарас сказав, що у нього інша жінка й він не повернеться. На моє питання, що нам усім робити, як бути Олесі, він сказав, якщо вона мені заважає, я можу вигнати її з дому.

Звісно, що я б так ніколи не вчинила, куди я можу свою дитину з внуком вигнати? Я б скоріше після таких слів сина на поріг не впустила…

Олеся сама про все здогадалася і хотіла разом з дитиною піти геть, думала, що їй більше не місце в моєму дому. Я не дала їй цього зробити. Сказала, що мій дім — її дім. Вона була поруч зі мною всі ці роки, ходила біля мене, коли я хворіла, допомагала й розраджувала розмовами. Я її не можу відпустити, бо знаю, що їй більше немає куди йти.

З останнього дзвінка й приїзду сина пройшло вже дуже багато часу. Я не знаю, як в нього там життя склалося мені й не цікаво, але я тільки дуже сподіваюся, що він зараз шкодує про свій вчинок…

Оцените статью
Син подзвонив й сказав, що я можу вигнати його дружину з дому, якщо вона мені заважає!