Дуже довго ми не могли зачати дитину. Ми проходили безліч обстежень, здачі аналізів. Багато лікарень обійшли, але всі лікарі нічим не могли допомогти, адже за аналізами я здорова і можу мати дітей.
Моє бажання стати матір’ю було дуже велике. У нас з чоловіком почалися сварки. Напевно йому набридло постійно тільки й чути про те, що я хочу стати матір’ю. Тому він подав на розлучення. Після того як я залишилась сама я дізналась, що чекаю дитину. Мій колишній чоловік ще коли ми були одружені не мав великого бажання бути татом, тому я йому нічого не сказала.
Я вирішила почати життя з нового аркуша, тому переїхала. Напевно мене доля нагородила за всі старання. Я народила сина. Ярослав був дуже чемний хлопчик, я сама його виховувала. Та з часом все ж таки стало складніше. І коли Ярослав став більш дорослий у нас з’явилися проблеми. Я думаю це або через те, що він хлопець, але росте без батька, або через його вік. Він почав себе поводити жахливо. Син постійно зривав уроки, прогулював школу і за навчання взагалі не думав.
Він вивчився в школі та почав більше часу приділяти дівчатам. Я переживала аби тільки не наробив дурниць, він ще зовсім молодий. Тут пощастило, але з коледжу, де навчався Ярослав його вигнали. Ось йому 19 років, а він нічим не займається, все я сама. Я терпіла доки могла, але моє терпіння луснуло і я наказала йти шукати роботу. Невже він не розуміє, що я сама не можу нас забезпечити?
Так ось, роботу він не знайшов, але гроші десь брав. Ярослав кожного дня купував все, що йому заманеться, продуктами весь холодильник завалив. Вночі він був не вдома. Я почала через це хвилюватися, раптом він у щось вляпався, тому я вирішила поговорити з ним. Син сказав, що у нього є кохана жінка, яка має достатньо грошей і забезпечує його, вона старша на багато і має чоловіка з яким скоро розлучиться.
В мене аж ноги підкосились від почутого. Мій син коханець в одруженої дорослої жінки. Але я виховувала його зовсім іншим. Я пояснювала йому, що це все не по справжньому і прийде час жінка покине його, але він відмовився мене слухати.
Як мені вчинити? Пізно вже навчати, а свого розуму він ще не має. Хоч би потім не стало все ще гірше. Оце так щастя материнства я відчула!
