Син виг _нaв маму прямо в день народження. Я намагалася його переконати, але розуміла — так дійсно буде краще.

У чоловіка намічався ювілей, вирішили відсвяткувати в нашому дворі. Ми закупили м’ясо й овочі й стали готуватися. Треба було все замаринувати, щоб шашлик гостям сподобався.

Свекруха ніяк Не вгамовувалася — вона хотіла святкувати в ресторані. Оскільки у нас були фінансові труднощі, дозволити собі таку розкіш ми не могли.

Всі плани завалилися — донька захворіла. Колега погодилася мене підмінити, тому я помчала до лікаря. Лікар повідомив, що у дитини бронхіт, і призначив лікування.

Чоловік вирішив скасувати своє свято. Я не наполягала, адже готувати нічого не треба було, та й гості не будуть контактувати з хворою дитиною — альтанки ж на вулиці. Чоловік сказав, що йому совість не дозволить веселитися при таких обставинах. Було прийнято рішення перенести свято на тиждень, а в сам день народження просто попити чаю з тортиком.

Я намагалася його переконати, але розуміла — так дійсно буде краще.

Обдзвонювати всіх гостей довелося мені, тільки свекрухи дзвонив чоловік. Відносини у нас з нею не складалися з самого початку. Коли купили будинок, вона взагалі розлютилася на мене, раніше хоч на свята подарунками обмінювалися. Вона була впевнена, що я її сина кину відразу після того, як він виплатить іпотеку, і відсуджу собі половину будинку.

Я розумію, що вона турбується за майбутнє своєї дитини, але чоловік же сам може вирішити, як йому чинити. Раз він зважився на такий крок, значить, довіряє мені й не сумнівається в моїй щирості. З того часу зі свекрухою у мене «холодна війна». До речі, про розлучення ми з чоловіком і не думали, це все накрутити його матері.

Ранок суботи почалося з гостей, попри те, що ми попросили всіх не приходити.

– З днем народження, синку. Як же ти виріс, вже самостійний дорослий чоловік! Тут тобі подарунок, а тут для внучки фрукти, вона, адже хворіє.

– Спасибі, мама, але я ж казав не приходити. Дочка хворіє, нам не до гостей.- Вона ж ні до смерті? Нехай твоя дружина сидить з нею, а ми з тобою відзначимо 30-річчя. Скоро брат твій під’їде і Федір, я всіх обдзвонила. Торт я тобі замовила величезний, треба ж його з’їсти!

Я не стала влазити в розмову, сказала чоловікові пригостити свекруху чаєм і тортом. Сама до доньки пішла нагору, як раз треба було ліки давати. Через кілька хвилин до кімнати зайшов чоловік і каже:

– Я вигнав маму. Вона образилася. Вона не реагує на мої слова, я ж просив не приходити. Мама без запрошення прийшла, ще й гостей з собою притягла.

– Ну, посиділи б, ти ж свою маму знаєш … Я не уявляю, що б я відчувала, якби Варя вигнала мене у свій день народження. Адже це і для мами свято. Подзвони, вибачся, нехай повертається, я щось зараз швидко приготую.

Чоловік не хотів дзвонити свекрусі, адже не вважав себе винним. Але у мене навіть в голові не вкладається, як можна виставити маму за поріг в ювілей?

Коли я лягала спати, свекруха прислала мені електронною поштою: «Спасибі за зіпсований ювілей єдиного сина!».

Хіба я винна? Він накоїв капостей, а я повинна розсьорбувати!

Оцените статью
Син виг _нaв маму прямо в день народження. Я намагалася його переконати, але розуміла — так дійсно буде краще.