«Та не все так склалося, як ми надумали. Декілька днів мені тягнуло низ живота і я здогадувалась до чого це може бути. А коли зробила тест, то була шокована двома червоними смужечками. Відразу вирішила розповісти Андрію. Та його реакція не була суперпозитивною. Він сказав мені, що хотілось би спочатку пожити для себе, а не няньчитися з дітьми.»

З Андрієм ми зустрічалися два роки. Всі рідні та знайомі не могли натішитися нашими спонуками. А всі інші просто заздрили. Та ми не звертали уваги. Головне, що між нами кохання, а на решту все одно.

Наші батьки поступово готувались до того, що скоро ми вирішимо зіграти весілля. Між собою вони навіть перешіптувались, що дарувати будуть, скільки людей покличуть. Ми з коханим лише сміялись з того, що все вирішується за нашими спинами. А батькам нагадували, що поки потрібно почекати, ми ще не готові до цього етапу.

Та не все так склалося, як ми надумали. Декілька днів мені тягнуло низ живота і я здогадувалась до чого це може бути. А коли зробила тест, то була шокована двома червоними смужечками. Відразу вирішила розповісти Андрію. Та його реакція не була суперпозитивною. Мені ж навпаки здавалося, що це не стане для нього проблемою. Тому здивувалась такій задумливості.

Він сказав мені, що хотілось би спочатку пожити для себе, а не няньчитися з дітьми. Мене це дуже образило і роздратувало. Тому я зібрала всі речі і поїхала до мами. Наступного дня хлопець заявився з букетом квітів, вибачився за сказане. Та я сказала, що йому не треба принижуватися, той тест був помилковим. І сама поїхала геть з міста.

Вирішила податися в гості до тітки. Вона була хорошою жіночкою і завжди гарно до мене ставилася, тому й зараз надіялась на підтримку та прихисток.

І все ж таки жінка мені дуже допомагала. Я не знаю, як би змогла із всім справитися, якби не вона. Адже цей час виявився дійсно кризовим для мене. Якось і  мама приїздила до нас у гості, розповідала, що Андрій оббиває пороги, все добивається дізнатися, де я знаходжусь, та мама не вмішується і вперто змовчує.

Так ось пройшло доволі багато часу. Моєму синочку виповнилося три роки і ми вирішили приїхати у рідне місто. Мій тато захворів, я мусила провідати. Та коли побачив онука, то став почуватися значно краще. Ну і, звичайно, хтось із спільних знайомих доніс Андрієві про мій приїзд. Увечері він вже стояв під моїми дверима. А коли я відчинила і за спиною вималювався силует Михайла, то він відразу зрозумів, що це його маленька копія.

Він мало не повзав на колінах, молив про прощення і переконував, що тоді на емоціях просто ляпнув те, що перше прийшло в голову. За ці роки він так і не знайшов другу половинку. Та і не шукав.

На щастя, і я кохала його, не могла забути щасливі дні разом, тому відразу зрозуміла, що образа давно пройшла. Через це ми нарешті вирішили порадувати батьків одруженням. Щоправда, тепер на весіллі гулятиме і наш син.

Оцените статью
«Та не все так склалося, як ми надумали. Декілька днів мені тягнуло низ живота і я здогадувалась до чого це може бути. А коли зробила тест, то була шокована двома червоними смужечками. Відразу вирішила розповісти Андрію. Та його реакція не була суперпозитивною. Він сказав мені, що хотілось би спочатку пожити для себе, а не няньчитися з дітьми.»