«Та як тобі взагалі рот відкрився таке своєму синові сказати? Ти ж навіть мізинця його не варта. За ним сотні, таких як ти бігає. Захоче, і будеш ти на вулиці»

«Та як тобі взагалі рот відкрився таке своєму синові сказати? Ти ж навіть мізинця його не варта. За ним сотні, таких як ти бігає. Захоче, і будеш ти на вулиці» – гнівно кричала мені в слухавку свекруха, до якої тільки до під спідницю прибіг синок. Бідненький образився на мою фразу про те, що він нічого робити не вміє.

А було воно ось так:

Страшенно втомлена я повернулась з роботи і, коли увійшла в квартиру, то тупо не змогла зачинити за собою двері, знов у тому замку щось заклинило. Раніше у нас таке вже траплялось, мій тато саме був у гостях,  то щось за декілька хвилин там підкрутив і все стало на свої місця. Тому на цей раз я попросила у Костянтина зробити те саме. Тим паче, якщо це забере зовсім мало часу.

Та щоб ви бачили, що він мені наробив. За декілька секунд після того, як чоловік взяв до рук інструменти із дверима можна було попрощатися. Самі розумієте, які зараз ціни на двері, тому на емоціях я й сказала, що йому нічого довірити не можна. І ось як результат, скандал від свекрухи. А головне, як швидко туди добіг.

Загалом, минуло кілька місяців, а Костя так і не повернувся. Все сидить, як той тюхтій і чекає моїх вибачень. А я не буду вибачатись, бо ця ситуація мене страшенно дратує. Чи можна взагалі його назвати чоловіком, якщо він будь-що біжить під спідницю до матері?

От я й задумуюсь уже: а чи треба мені взагалі такий матусин синок поряд? Оце сьогодні зателефонувала і поставила перед вибором: або повертається, або хай мама нову невістку собі шукає.

Оцените статью
«Та як тобі взагалі рот відкрився таке своєму синові сказати? Ти ж навіть мізинця його не варта. За ним сотні, таких як ти бігає. Захоче, і будеш ти на вулиці»