Таке відчуття, що не шістнадцять осіб святкували, а цілий натовп.

Коли я одружився із Настею, мої батьки подарували нам будинок, а самі переїхали жити у квартиру, де раніше жила бабуся. Я думав, що квартира дістанеться нам, але мама сказала, що будинок великий, і їй важко одній справлятися з ним. Ще одна умова. Раніше всі свята святкували разом великою родиною в маминому будинку. Тому що, у квартирах місця набагато менше, ніж тут. Приходили мої старші брат і сестра з сім’ями, мамина сестра з чоловіком і дітьми. Нас збиралося чотирнадцять осіб.

Так от, у мами умова, що і надалі свята проходитимуть у нашому будинку. Я не задумуючись, погодився. Адже як добре, коли родинні зв’язки міцні. Настя підтримала мене, завіривши, що буде рада зустрічати гостей. Та коли минуло два роки подружнього життя, то не тільки Настя, а і я вже проти свят у нашому будинку.

Коли мама організовувала свята, вони всі між собою домовлялися, хто і що буде готувати. Мама гарячі страви, її сестра, салати. Дружина брата і моя старша сестра домовлялися щодо тортів та всякої випічки. Мама не стояла весь день біля плити, а стіл завжди виглядав багатим. Наразі ж ми з Настею самі купуємо продукти, готовимо всі страви, дружина заздалегідь пече коржі для тортів. Виходить, що за три дні до святкування в нас починається підготовка.

А після свята все перемити, прибрати в кімнатах. Тому, що таке відчуття, що не шістнадцять осіб святкували, а цілий натовп. В підсумку ми з Настею в ці дні не відпочиваємо, а втомлюємося більше, ніж в робочі дні. Я говорив мамі, щоб готувалися, як раніше, всі по трошки. А не скидали тільки на нас. А вона відповіла, що ми молоді, гарно заробляємо, і нічого, що день побігаємо навколо столу.

Я, за родинні гарні відносини й свята разом. Але така несправедливість дається взнати. Тому запропонував мамі, що надалі по черзі можна святкувати в кожного. Нічого, що тісно, зате в родинному колі. Відповіді поки що не отримав, але яка вона не буде, в себе вдома весь час святкувати відмовляюсь.
Можливо я не правий?

Оцените статью
Таке відчуття, що не шістнадцять осіб святкували, а цілий натовп.