Я не думав, що в шістдесят років дочка вирішить виселити мене з моєї квартири у якій я усе життя прожив.
Не знаю де я помилився, може дуже мало часу приділяв дочці. Працювали ми з дружиною цілими днями, щоб Галина мала все найкраще. Купували їй модний одяг та смачну їжу і відпочивати їздили на море.
Вона в нас пізня дитина. Дружина довго не могла завагітніти. Лікарі завжди говорили, що ми можемо мати дитину, тому ми довго чекали і сподівались. Народилася Галина після восьми років шлюбу.
Коли дружина завагітніла я був дуже щасливим і носив Василину на руках. Через дев’ять місяців народилася дочка, яку ми дуже любили і купували їй усе найкраще. У школі вона мала завжди найгарніші книги і зошити, навчання в університеті ми також оплатили.
Коли я ще працював на роботі, то зумів заробити на квартиру для дочки. Згодом, Галина вирішила вийти заміж і я оплатив її весілля.
На заручини я подарував молодим невелику двокімнатну квартиру. З дружиною я залишився жити в нашій однокімнатній квартирі. Василина два роки тому померла і я залишився один.
Ми з дружиною прожили тридцять п’ять років у цій квартирі, вона мені від батьків у спадок дісталася. Мені тут дуже добре жити і меблі навіюють спогади про мою кохану Василину.
У мене є сестра молодша від мене на п’ять років. Дітей у неї немає і чоловіка теж. Живе вона одна у будинку за містом.
Я вийшов на пенсію і часто приїжджаю у гості до сестри. Допомагаю у саду і на городі. Довго ми з моєю сестрою разом знаходитись не можемо, бо часто сваримось.
Дочка колись мала хорошу роботу, але її звільнили через сварку з керівництвом. Після цього, Галина не може знайти роботу: або зарплата дуже маленька, або умови не підходять.
Якось приїхала дочка до мене і сказала, що вагітна. В них зараз проблеми, бо зять також звільнився з роботи. Йому зарплату вчасно не платили.
Скрутно їм, грошей зараз немає. А я пенсію отримую та інколи підробляю сторожем на будівництві. Допомагаю їм продуктами і гроші даю. Майбутньому онуку я коляску купив та одяг, щоб пологому будинку дочка мала речі у які одягнути дитину.
Недавно прийшов я на вихідні до дочки у гості і сіли ми у кухні розмовляти. Галина запропонувала мені до моєї сестри переїхати. Каже, що там будинок великий і моя сестра сама живе. Їй потрібно допомогти з городом і садом. А вона з чоловіком буде в оренду мою квартиру здавати і отримувати за це гроші.
Не знав я, як реагувати на слова доньки. Рідна дочка вирішила мене з квартири вигнати, щоб гроші заробити.
– Совісті у тебе немає. Не можна мене виганяти з дому. – сказав батько дочці.
– Тато, я виганяти тебе не хочу. Я думала, що тобі краще буде з сестрою, ніж самому жити. Там свіже повітря і допомогти їй в саду потрібно. – сказала Галина.
-Ти знаєш, що сестрою я часто сварюсь. Не подобається їй коли я хазяйную у неї вдома. І я звик сам жити. Не чекав я від тебе, що з дому будеш мене виганяти. Я ж тебе виховав і квартиру тобі купив.
Батько Галини пішов до себе додому. Вирішив з дочкою не спілкуватися, щоб ще щось не придумала.
Отак, виховуєш дитину, все найкраще їй купуєш, а вона потім тебе з дому виганяє.
