Одного разу я з чотирилітнім сином пішов у ляльковий театр. У залі було багато людей і усі уважно дивились виставу, аж раптом мій син подивився на мене загадковим поглядом та запитав мене. Коли його запитання почули люди, то почали сміятись з мене.
У суботу я вирішив піти з Арсеном у ляльковий театр. Ми одягнулись гарно і поїхали дивитись виставу. Ми ввійшли у зал, там було дуже багато дорослих з дітьми. Ми мали дивитись виставу «Солом’яний бичок».
Ми швидко знайшли свої місця і сіли на крісла. Під час перегляду вистави мій син раптом голосно сказав:
– Тату, а чому ти без трусів?
Я здивовано подивився на нього, а люди, які сиділи недалеко від мене почали сміятись.
– Я бачив мама зранку їх випрала і на мотузку повісила. – не заспокоювався хлопчик. Він хотів подивитись мені у штани.
Я згадав, що перед тим, ніж ми поїхали моя дружина випрала речі повісила їх сушитись.
Мені при людях було соромно пояснювати, що у мене декілька трусів, а не одні. Я пробував заспокоїти хлопчика і звернути його увагу на виставу, але це не вдалось зробити і нам довелось вийти із залу.
Ми поїхали додому, де я йому показав, що в мене у шафі є багато спідньої білизни. Арсен заспокоївся, а мені ще й досі соромно через слова сина.