«Терпіти не можу бідн0ту! Кожен повинен платити за себе, а не чекати п0дачок від когось!» – від цих слів я аж здрuгнулася.

Познайомилася я з вродливим і веселим хлопцем. Здавалося, він був ідеальним чоловіком і мрією кожної дівчини. Люб’язний, розумний, дотепний і, здається, добрий.

У нас було декілька побачень і я зрозуміла, що він дуже подобається мені. Та моя закоханість зникла після одного випадку.

Якось ми гуляли парком. Потім Юрій запросив мене до кав’ярні попити кави. Коли ми йшли туди, до нас підбігла дівчинка. Вона просила грошей на їжу. Одягнута була бідно, волосся розтріпане. Мій хлопець просто відвернувся. Я вийняла гаманець і дала дівчинці 50 гривень. Я звикла допомагати нужденним. Треба було тільки бачити радісні очі дівчинки, коли вона тримала в руках гроші і, подякувавши, побігла.

Я посміхнулася і подивилася на Юрія. У нього було скривлене та незадоволене обличчя.

– Щось трапилося? – запитала я.

– Нен авиджу бідноту і жебраків. Кожен повинен сам заробляти і платити за себе, а не чекати подачок від когось. – рішуче відповів мій співрозмовник.

– Ти просто не бачив іншої сторони життя. Я сама з інтернату. Знаю, як це важко кінці з кінцями зводити, як бути голодною. Для багатьох людей копійки – це гроші, бо вони можуть за них хліба купити. – запевняла я його.

Але він, здається, так нічого і не зрозумів.

Ми зайшли до кафе. Їли десерт та пили каву. Він розповідав веселі історії. Я переважно мовчала і навіть не сміялася.

Коли до нас підійшла офіціантка, я віддала їй гроші за своє замовлення. Юрій здивовано подивився на мене.

Кожен повинен платити за себе, а не чекати подачок від когось! – відрізала я і пішла геть.

Тепер я точно знаю, що такий чоловік, як Юрій мені не потрібний.

Оцените статью
«Терпіти не можу бідн0ту! Кожен повинен платити за себе, а не чекати п0дачок від когось!» – від цих слів я аж здрuгнулася.