Після того, як ми з Марією одружилися, у мене завжди були хороші стосунки з її батьками. Я поважав їх за те, що вони не лізли у нашу сім’ю з порадами. Батьки Марії приходили до нас в гості не частіше, як два рази на місяць і більше ми не спілкувалися.
Нещодавно в нашій родині змінилася ситуація. Сталося так, що мати Марії знайшла собі іншого чоловіка. Вона залишила свого чоловіка та зникла зі своїм новим коханим в невідомому напрямку.
Тестю, Миколі Петровичу, було дуже важко це переживати. Ми з Марією вирішили підтримати чоловіка в такий важкий для нього час. Часто до нього приходили. Проте цього виявилось недостатньо.
Микола Петрович весь час говорив, що одному у квартирі йому залишатися просто нестерпно. Він попросив, щоб донька іноді залишалася у нього ночувати. Ми погодились. З часом і цього стало мало, і тесть просив, щоб його донька приходила 5 разів на тиждень.
Я уже почав хвилюватися з приводу цієї ситуації. А згодом я зробив, те, про що зараз жалкую. Я запропонував, щоб Микола Петрович іноді приходив до нас додому. Під цим я мав на увазі 2-3 рази на тиждень. Проте чоловік, видно, мене не зрозумів, почав приходити ледве не щодня та ще й засиджувався до пізнього вечора.
Іноді тесть їхав додому на таксі. Проте останнім часом батько Марії знаходив все більше приводів, щоб залишитися у нас ночувати. Він дуже полюбляв робити мені різні зауваження. Знаходив їх абсолютно на пустому місці, то я шкарпетки не там поклав, то полиця погано прибита, то грошей я додому приношу замало. На цьому його дивацтва не закінчувалися.
Поки нас не було вдома він поприкручував усі розетки та дверні ручки. Пояснивши це тим, що я, напевно, не маю на це часу, адже постійно на роботі. Я вже не міг мовчати. Миколи Петровича стало забагато у нашому домі. Я вдячний Марії за те, що вона мене підтримала з цього приводу.
Ми з дружиною вирішили, що обміняємо квартиру її батька, яка знаходиться в іншому кінці міста на квартиру в нашому будинку. Зараз ми з Миколою Петровичем живемо неподалік та Марія відвідує його ледве не щодня. Я радий, що ситуація вирішилась таким чином. Ще трошки – і я б не витримав.
Тепер тесть близько біля нас і йому не потрібно у нас ночувати, чому я невимовно радий. Я прекрасно розумію, що ми одна родина, але краще за все, коли у кожного буде своя територія.
