Я знаю, що не всі мене зрозуміють, але я хочу поділитись цією історією з читачами. Ми з дружиною планували дочку в три роки віддати у дитячий садочок. Але вийшло так, що дитину не взяли, а дружині потрібно було виходити на роботу. Можливо, Наталю візьмуть на наступний рік, але потрібно було зараз розв’язати цю проблему. Знайомих у садку в нас не було, а няню ми не могли дозволити собі найняти.
Ми з Оленою через це дуже переживали і шукати вихід з цієї ситуації. Дружина не могла залишитися в декреті, бо ми взяли квартиру в кредит і нам потрібні були гроші.
Теща погодилась нам допомогти і ми були дуже щасливими. Я не очікував, що Василина Іванівна захоче сидіти з онучкою.
Спочатку було все добре, я купував продукти на декілька днів вперед та залишав гроші, щоб теща могла купити все, що їй потрібно.
Ми з дружиною вирішили купити літній жінці мікрохвильову піч про яку вона мріяла на знак вдячності за допомогу. Але через деякий час почались проблеми.
Я звик купувати продукти на декілька днів, бо кожного дня ходити в магазин – це марна трата часу. Одного разу я помітив, що у нас з холодильника почали пропадати продукти. Теща приходила з сумкою і складала продукти туди та забирала їх додому. Скільки я б не купував холодильник завжди був пустим.
– А чому ви берете наші продукти додому?
– Я не маю часу ходити у супермаркет, а вас завжди є багато різноманітних продуктів. – відповіла Василина Іванівна.
Я був би не проти, якби вона забирала частину продуктів, але вона нічого не залишала у холодильнику. Купив палку ковбасу, масло і сир, а ввечері приходжу їх нема. Приніс додому два пакети кефіру і пачку сметани, а вона одразу собі в сумку їх поклала.
Я не розумію, що мені робити? Я не можу ще й тещу забезпечувати, ми з дружиною багато не заробляємо і нам потрібно кредит віддавати.
Я знаю, що матір дружини отримує хорошу пенсію. Олена не розуміє мене і каже, що я жалію для тещі продукти. Але ми не маємо зайвих грошей, щоб годувати матір дружини.
Чи у когось була схожа ситуація?
