Ми з тестем уже вісім років не даруємо один одному подарунків. Зовсім нічого, не залежно від свята ми приходимо один до одного з пустими руками. Дружина сама вибирає подарунок або дає батькові гроші. Я нічого їй не підказую, нехай сама вибирає, що йому подарувати.
Коли ми тільки одружились, то жили на орендованій квартирі. Одного разу ввечері до нас прийшов тесть без попередження. Ми були стомлені після роботи і хотіли відпочити. Ми тільки пересилились на цю квартиру і тому ще не встигли навіть усі речі розпакувати.
Андрій Іванович зайшов у нашу кімнату і побачив, що дверцята шафи поламані та почав сваритись. Кричав, що у хорошого господаря не має бути поламаних меблів. Він розповідав, що у нього вдома усе в чудовому стані, а мене принижував.
На моє день народження тесть подарував мені молоток та цвяхи і сказав, що я поганий господар і маю відремонтувати поламані меблі.
– Сподіваюсь, тепер відремонтуєш дверцята шафи. Ти більше не лінуйся, бо не можна, щоб у квартирі були поламані речі.
Я промовчав і вирішив не сваритись на нього, хоч мені було дуже неприємно.
Перед святкування дня народження Андрія Івановича ми з дружиною гостювали у нього і я побачив, що у нього в саду дуже висока трава. Тому я пішов у магазин і купив йому косу.
Я подарував її перед гостями і голосно прокоментував:
– Думаю, тепер ви зможете привести до ладу свій сад!
Він на мене дуже розізлився. Він не сказав:
– Ти не маєш права принижувати мене перед родичами і друзями. Ти мене цим подарунком образив.
Я йому пригадав, як він мені на день народження подарував молоток і цвяхи. Мені тоді теж було неприємно. А він сказав, що хотів мене молодого розуму навчити. Він розумний чоловік, а я…
Я йому сказав, що більше подарунків від мене нехай не чекає. Я думаю, що я правильно зробив, бо він сам не може сад привести до ладу, а мене розуму вчить.
Він також більше мені нічого не дарує. Минуло декілька років та наші стосунки налагодились. Тесть мене поважає і я його.
