Євген святкував свій п’ятдесятирічний ювілей в ресторані. Присутні доньки з чоловіками й дітьми та декілька друзів з дружинами. Євген розлучився десять років тому. За цей час так і не знайшов жінку, з якою погодився б жити. Доньки зі своїми родинами привітали тата і вже через годину роз’їхалися у своїх справах. Чоловік залишився з друзями. Вони гарно проводили час, згадували молоді роки.
Недалеко від них за іншим столиком група людей також святкували. Іван, який не може відпочивати, коли не дізнається що за свято за сусіднім столиком. Він дізнався, що святкує свої п’ятдесят років жінка. І до речі, також одинока. Принаймні так здалося Івану. До кінця вечора Євген познайомився з жінкою за сусіднім столом. Звати її Тетяна, і день народження припадає в один день, що і Євгена. З того дня почали зустрічатися.
Тетяна розлучилася зі своїм невірним чоловіком шість років тому. Від тих пір думала, що вже не зустріне гарного чоловіка, та доля розпорядилася інакше. Недовго зустрічалися, вирішили жити разом. Тим більше, що діти з обох боків не проти, щоб вони зійшлися. Життя налагоджується, думав Євген, дивлячись на свою дружину.
Та згодом побут взяв верх над коханням. Коли приїжджали діти Тетяни, відбувалися розмови в них із мамою за закритими дверима. Коли їхали від них, Тетяна весь час була невдоволена, сварилися. Останнім часом вже вкотре стала збирати свої речі і йти у свою квартиру. Живе там тиждень, чекає поки Євген зателефонує, попросить пробачення. Потім вертається назад. Живуть два роки, а Тетяна тричі кидала чоловіка. Іноді Євген замислюється, навіщо йому те? Жив собі спокійно, наразі постійні конфлікти. Можливо задуматися, коли Тетяна в черговий раз кине його, то не вибачатися і не повертати її?
