“Це не моя донечка!” — кpичала моя мама крізь сль0зи. Історія про те, як мене могли переплутати у пологовому будинку.

Все своє життя, а мені вже 20 років, мені говорили, що я не схожа ні на маму, ні на тата. Я — зеленоока, маю довге русяве волосся, а мої батьки обоє чорноволосі й темноокі.

Я це серйозно не сприймала. Але, колись, під час розмови з мамою, жартома сказала, що напевно я не рідна, бо ж не схожа ні на кого. Мама раптово глянула на мене так, як раніше ніколи не дивилася і сказала:

— Ну, раз ти вже доросла, можна тобі розповісти всю правду.

Мені аж кров у венах похолола. Я ж несерйозно це сказала, ніяк не очікувала, що мама почне таку розповідь.

Мама розповіла мені історію про той день, коли я народилася. Виявляється, уже перед пологами, вона у палаті лежала з жінкою, яка теж от-от мала народити. Вони кілька днів провели разом, потоваришували й домовилися зустрітися в майбутньому вже разом з дітьми. Народили донечок в один день.

— Я дуже пильно дивилася на тебе в ту мить, коли мені вперше дали тебе на руки. У тебе на щічці була маленька родимка, яка ледь-ледь була помітна. Я ще собі подумала, що коли підростеш, вона тобі пасуватиме — сказала мама.

Після пологів маму відправили назад в палату, де вона знову зустрілася зі своєю новою подругою. До речі, її звали Галина.

— На другий день мені принесли тебе, щоб я погодувала. Я вже приготувалася і, коли медсестра дала мені на руки маленьку дівчинку, я одразу скрикнула. Всі налякалися й збіглися до мене. “Це не моя донечка!” — крізь сльози кричала я. Медсестра одразу ж почала панікувати й звинувачувати мене, мовляв, звідки я знаю, що це не моя. Я підбігла до своєї подруги й побачила в неї на руках тебе. Медсестра переплутала дітей.

— А що та друга жінка? — спитала я.

— Коли ти заплакала в неї на руках, вона одразу по голосу зрозуміла, що це не її донька. Я заспокоїлася, ми посміялись і обмінялися дітьми. Звісно, я інколи думаю, що було б, якби тоді не впізнала тебе? Де б ти зараз була? — мама міцно обійняла мене й продовжила:

— Ти викапаний дідусь, мій тато. В тебе його очі, волосся, посмішка й навіть характер, тому не переживай.

Я часто читала історії про те, як ненароком переплутали дітей у пологовому будинку і подумати собі не могла, що така історія могла статися зі мною.

Оцените статью
“Це не моя донечка!” — кpичала моя мама крізь сль0зи. Історія про те, як мене могли переплутати у пологовому будинку.