«Твій батько піш0в, а я не буду тебе виховувати. Збирай свої речі і йди». – казала мені мачуха

Я народилася у щасливій сім’ї, де батьки любили один одного. Але коли мені виповнилось вісім років, то матір захворіла і невдовзі померла. Ми з батьком дуже переживали через втрату матері і я старалась допомагати йому вдома. Він тепер був завжди сумним і нещасним.

Батько працював будівельником та завжди приходив втомленим додому.  Одного разу він привів додому жінку і сказав, що Олена йому дуже подобається і вона буде з нами жити.

Мене він попросив її називати мамою, я спочатку не погодилась, бо не уявляла, як чужа жінка може замінити мою рідну матір. Але згодом я до неї звикла і вона мені сподобалась, тому я інколи говорила до неї мама.
Через пів року батько з новою жінкою почали дуже сваритись і вона сказала мені, що у неї депресія, а згодом я помітила, що вона почала вживати багато спиртного.

Батько старався забрати у жінки алкоголь, але вони через це ще більше сварились. Я одного разу також забрала у неї стакан з спиртним, то вона дуже сильно мене вдарила. Я почала плакати і батько мене заспокоював.

 – Василина, не переживай, згодом Олена виправиться і у нас буде все гаразд. – говорив він до мене і гладив по голові.

Я вирішила не розмовляти з татовою дружиною і весь вечір уникала її. Батько з нею про щось говорив і попросив мене піти до сусідки, яка жила біля нас. У неї була маленька дочка такого ж віку, як я і ми завжди з Олею бавились разом. Я погодилась і пішла. Коли я прийшла додому, то побачила, що тата немає, а Олена дивиться у кімнаті телевізор.

 – А де батько?

 – Твоєму батькові стало погано і його забрали у лікарню. – спокійно сказала жінка.

Я дуже переживала, тому подзвонила до бабусі і вона попросила до слухавки мачуху, яка сказала, що мій батько був дуже знервованим і його почало боліти серце, через це його забрали у лікарню.

На наступний день жінка зі мною поїхала у лікарню. Я думала, що побачу батька, але лікар сказав, що у палату не можна, бо мій батько  уже на небесах.

 – Він вчора помер від серцевого нападу, ми нічого не змогли зробити. – додав лікар.

Олена була дуже засмученою, а я сиділа у коридорі і плакала. До нас підійшла моя бабуся та обняла мене. Я не хотіла вірити, що батька уже немає і тому вирвався з обіймів бабусі та побігла по коридору. Я кликала батька та заглядала у палати, але його там не побачила.  Бабуся підбігла до мене і витерла мої сльози та сказала, що батько зараз з неба на мене дивиться і не хоче, щоб я плакала.

Ми з Оленою прийшли додому і я лягла спати. Вранці коли я прокинулась і пішла на кухню, то побачила, що жінка уже п’яна.

 – Вже прокинулась?

 – Так.

 – Твій батько пішов, а я не буду тебе виховувати. Збирай свої речі і йди. – сказала вона і вказала рукою на двері.

Я розплакалась та пішла пакувати свої речі. Коли зібралась, то вирішила поїхати до бабусі.

Коли я прийшла до неї і розповіла, що батькова жінка вигнала мене з квартири, то бабуся заспокоїла мене і сказала, що я буду жити в неї вдома.

Олена не була одружена з моїм батьком і права на квартиру не мала. Моя бабуся сказала їй переїхати, а батькове житло за законом дісталось мені. Квартиру ми здавали в оренду, а я жила у бабусі, яка оформила опіку наді мною.

Зараз я уже доросла закінчила університет і маю хорошу роботу. З особистим життям у мене також все добре: я маю чудового чоловіка та сина.

Я дуже вдячна бабусі, що вона мені тоді допомогла, бо без неї я могла опинитись на вулиці.

Оцените статью
«Твій батько піш0в, а я не буду тебе виховувати. Збирай свої речі і йди». – казала мені мачуха