Ми часто з другом ходим до кафе, що поблизу нашої роботи. Найчастіше п’ємо пиво, смакуємо в’ялену рибку та обговорюємо свої справи. Інколи тут ми дивимося футбольні матчі. В Олега просто дружина не любить, коли ми переглядаємо футбол у них вдома. А я не хочу заважати мамі, бо ввечері вона дивиться свої серіали по телевізору.
Одного разу до кафе під’їхав автомобіль і з нього вийшли дві красуні. Дівчата попрямували до закладу, де ми відпочивали. Згодом зробили замовлення. Вільних столиків не було у кафе. Одна з краль, що була за кермом автівки, підійшла до нас та попросила дозволу підсісти до нас. Звісно, ми як, джентльмени, не могли відмовити дівчатам у їхньому проханні.
На диво, вони виявилися цікавими співрозмовницями. Час пролетів дуже швидко. Ми незчулися, як минуло дві години. Олег поспішив додому, бо його чекала вдома родина. Я ж холостякував і залюбки залишився ще побесідувати з Вікторією і Анастасією. Вони розповідали про цікаві історії з університетського життя, тому я подумав, що вони є студентками. Через деякий час додому поспішила і Настя, вона викликала таксі. Подруга чомусь не дуже горіла бажанням відвозити свою супутницю.
– Нам просто не по дорозі. У різні сторони їхати. Тому Настя часто добирається додому сама… – посміхнулася Вікторія.
Вона випитала мене, де живу я. Дівчина зраділа, що я живу у тому ж районі міста, що й вона. Вікторія запропонувала підвезти мене. Я без зайвих думок погодився, бо був у той вечір без автівки. Окрім того, було видно, що я подобаюся цій дівчині. Вона теж мені подобалася.
Коли Вікторія довезла мене додому, сама ж запропонувала обмінятися номерами телефонів. Я написав їй свій контакт на візитівці.
Не встиг я дійти до будинку, як Віка зателефонувала мені:
– Льоню, все гаразд? Ти нормально дібрався? Маму не розбудив?
Через декілька годин, коли вже я міцно спав, мене знову розбудив телефонний дзвінок:
– Льоню, мені сподобалося спілкуватися з тобою. Цей вечір не виходить з моєї голови. Вибач, але я, хоч і жінка, хочу першою тебе запросити на побачення.
– Добре, Віко. Я не проти. Завтра домовимося.
Зранку знову почув крізь сон телефонний дзвінок. Це знову був номер Віки. “Невже не терпиться зустрітися?”- подумав я.
Але у слухавці я почув грубий чоловічий голос:
– Чуєш ти, чоловіче, напевно, хочеш по шиї отримати? Тобі не вистачає незаміжніх дівчат, що ти до одружених жінок залицяєшся? Я тобі можу влаштувати таке залицяння, що повік не забудеш! Її вдома чекають чоловік та діти, а вона спілкується з тобою вночі!
– Який чоловік? Які діти? – не розумів я.
Виявилося, що Вікторія була одруженою. Вона знову зателефонувала мені. Я сказав, що вона негідно поводить себе по відношенню до сім’ї. А потім заблокував її номер. Наступного разу буду обережнішим, коли дівчата будуть самі знайомиться зі мною.
