У мене є сестра Людмила, яка має двохкімнатну квартиру, а я разом з мамою, дружиною і сином проживаю в трикімнатній маминій квартирі. Цю хрущовку моя мама отримала ще в часи Радянського Союзу.
Тоді ще були часи, коли квартири роздавали не те, що зараз.
Мама моя уже в тому віці, коли люди задумуються про старість, складають заповіт. Вона не хотіла, щоб квартира ділилася порівну.
Вона хотіла розділити квартиру на три частини: Мені, моєму сину (своєму внуку) і сестрі по 1/3 частини.
Сестра відреагувала спокійно: “Як вирішила – хай так і буде”. Потрібно додати, що квартиру батьки отримали, коли я був ще маленьким, а Людмили ще й в планах не було, і видавали її в розрахунку на мене.
Зрадівши, що ми мирно про все домовились, мама відправилась оформлювати документи. При цьому вона сказала мені, що тепер мені необхідно назбирати грошей, щоб заплатити Людочці за її долю.
Колись я чула, що дві сестри не могли поділити батьківську квартиру і назавжди розсварилися. Не допомогли навіть родинні зв’язки. Тоді молодша сестра продала свою долю чужим людям і старшій довелося відчути багато неприємних моментів.
Але Людмили гроші були потрібні через 5 днів тому, що вона хотіла терміново розрахуватися з боргами.
Тоді вона запропонувала: “Ти оформляєш кредит на суму моєї долі і віддаєш мені гроші, а я відмовляюся від своєї долі. Тільки мамі не кажи, добре?”, — сказала сестра.
З однієї сторони це вигідна пропозиція, оскільки в результаті я у виграші.
Я сказала, що маю подумати. Сестра мені дала можливість місяць подумати. Але не кожен банк таку суму зможе видати, адже зарплата у мене невелика.
А з іншої сторони перед мамою незручно і я чомусь сумніваюся в правильності моїх дій. Виплачувати роками таку суму мені якось лячно, невідомо, що буде потім. А ви як думаєте?
