“Ти погана мати! Не можна так ставитись до рідної дитини!” – говорила мені свекруха.

Я народила дочку в дев’ятнадцять років. Я тоді не мала досвіду догляду за дітьми. Моя свекруха постійно мене повчала і говорила мені, як я маю себе вести. Мені це не подобалось, я хотіла виховувати дочку так, як вважаю за потрібне. Коли я спробувала їй пояснити, що я не хочу її порад вона мені відповідала, що я ще дуже молода і нічого не знаю, а вона виховала трьох дітей. Я знала, що ніколи не буду слухати порад Тетяни Іванівни і інших родичів, бо ніхто не має мені вказувати, як я маю виховувати свою дитину.

Одного разу моя дочка бігала біля будинку і впала. Я їй сказала: “Олено, вставай! Все добре! Ти ж не сильно вдарилась?!” Вона встала і побігла далі.

Свекруха почула, як я говорила до дитини і почала кричати на мене: “Це ж твоя дочка! Чому ти її не пожаліла і не обняла! Ти мачуха, а не мати!”. Усе бачила моя сусідка і вона підійшла до мене та сказала: “Ти безсердечна! Невже тобі не жаль дитину?”.

Мені було не приємно це слухати, але я вважала, що зробила все правильно і я не повинна жаліти дитину. Вона має бути самостійною та сильною. Я виховую дитину так, як вважаю за потрібне. Я строга мати і зайвий раз з дочкою сюсюкатись не буду. Я ніколи не підбігаю до неї коли вона падає, я вважаю, що вона має підводитись самостійно. Я не розумію для чого трястись над чотирирічною дівчинкою. Я хочу, щоб моя дочка виросла сильною жінкою, а не маленькою, боягузливою пласкою. Я не люблю дітей, які ниють і влаштовують істерики.

Зараз Олені одинадцять років і хочу сказати, що вона уміє набагато більше, ніж її подруги. Ви напевно думаєте, що я її мати і тому говорю про неї тільки хороше, але це не так. Коли її хтось образить її вона не буде плакати і жалітись мені, вона за себе постоїть. Якщо вона пораниться, то сама може собі обробити рану, вона знає де лежать ліки і вміє ними користуватись. Олена відповідальна дівчинка, яка може сама приготовити їжу, помити посуд та придбати в квартирі. Коли я не встигаю з роботи, то вона забирає молодшу сестру з дитячого садочку та приводить додому. Дівчинка допомагає мені доглядати за сестрою і завжди з нею бавиться.

Можливо, я погана мати через те, що моя дочка не тільки гралась ляльками, а ще допомагала виконувати мені домашню роботу. Я її навчила про себе подбати. Через декілька днів я маю їхати у відрядження на тиждень і я знаю, що Олена подбає про батька та молодшу сестру поки мене не буде.

Я не така, як інші матері і в мене свої погляди на виховання дітей. Я впевнена, що моя дочка виросте самостійною, впевненою в собі жінкою, а мій майбутній зять подякує мені за чудову дружину.

Оцените статью
“Ти погана мати! Не можна так ставитись до рідної дитини!” – говорила мені свекруха.