Олексій зустрічався з Ніною, кохав її. Дівчина вела себе так, немов не помічала його. Слухати про кохання із його уст, це для неї якась казка. Не сприймала хлопця серйозно. Не звітувала перед ним, куди ходила, що робила. А хлопець страждав від нерозділеного кохання. Та всьому настає кінець.
Одного разу на святі, яке влаштували друзі, Олексій познайомився зі смішною веселою дівчиною. Вона так заволоділа його увагою, що в той вечір уперше він не думав про Ніну. Весело провівши час, наступного дня Олексій уже не згадував про веселу дівчину. Та вона сама нагадала про себе. Немов випадково зустрілися біля магазину, Віра попросила Олексія провести її додому. Адже сумка в неї важка, допомога не завадить. Так було завжди, як тільки чоловік з’являвся в магазині чи десь поблизу.
Весела і смішна Віра заволоділа почуттями Олексія, та так, що коли Ніна приїхала з навчання у вихідний, він пройшов мимо, не помітивши своєї колишньої дівчини. Ніна горда, слідом не побігла. Потім дізналася, що за той час, поки її не було, Олексій знайшов іншу. Так закінчилися їхні побачення.
Уже через півроку Олексій одружився з Вірою, йому здавалося, що все його життя наразі виглядатиме як свято. Весела дружина не давала йому сумувати ні хвилини. Та згодом та веселість стала напружувати. А потім виявилося, що Віра зраджує йому, з кращим другом. Та коли почав виясняти, дружина дивилася на нього такими невинними очима, що не повірити їй неможливо.
Жили вони вже довго, а діток все немає. Останнім часом чоловік не може знаходитися поруч із дружиною. Сміх її дратує, жарти також. Іноді думає, на що повівся?
Ніна довго не виходила заміж. Не могла забути Олексія. Розуміє, що мабуть сама сприяла тому, що знайшов собі іншу. Та нічого не повернути. Вийшла заміж, коли їй виповнилося тридцять років. Щоб велике кохання, ні. Просто всі навкруги нагадували, що вік у неї вже немалий. В шлюбі народилися дві донечки. Живуть добре, розуміють одне одного. Мабуть ото і є тихе кохання.
