Тиждень проходить, Людмила сукню не приносить. Я зайшла до неї забрати, а вона дивиться здивовано, в неї немає її. І нічого не знає, про що я говорю.

Коли ми з чоловіком одружилися, його старший брат із дружиною і дітьми стали приходити до нас у гості. Я раділа, що знайшла спільну мову з сім’єю брата чоловіка. Адже так часто буває, що зі сторони чоловіка не дуже поспішають спілкуватися. Та в нас вийшло добре. Ми пригощали гостей, спілкувалися.

Згодом, коли у нас народилася донечка візити брата і його дружини припинилися. Адже в нас маленька дитина, їй багато уваги приділяти потрібно. Ми весь час проводимо з нею, м’яко кажучи, не до гостей. Та їхні діти ходили до нас, як і раніше. Вони гралися в кімнаті, голосно сміялися, від чого просиналася Маша. В такі хвилини я проводжала дітей брата додому. Та вже через декілька годин вони знову біжать гратися у нас. Я стала підозрювати, що то Людмила направляє своїх дівчат до мене.

На той час меншій Анні виповнилося чотири роки, а старшій Свєті, шість. Я декілька разів говорила Людмилі, щоб не присилала дітей до мене, адже Маша спить по два рази на день. А вони будять її. Та у відповідь чула, що це діти, і граються вони у родичів, а не в чужої тьоті. Так що і надалі продовжувалося все так само.

Одного разу Людмила прийшла з проханням дати вдягти їй мою сукню. Я здивувалася, моя улюблена сукня, до того ж Людмилі вона не підходить. Та дівчина так просила, що я віддала їй вдягти.

Тиждень проходить, Людмила сукню не приносить. Я зайшла до неї забрати, а вона дивиться здивовано, в неї немає її. І нічого не знає, про що я говорю. Я пожалілася чоловіку, він пішов до брата. Той розмовляв із дружиною про сукню. Тільки своєму чоловіку Людмила призналася, що обміняла мою сукню на іншу, яка підходить їй. А про мене сказала, що я жадібна, якщо ходжу і намагаюся повернути те, чого вже немає.

Такі родичі в мене, більше не довіряю Людмилі. Але діти ходять, як і раніше. Звикли гуляти й харчуватися разом із моєю донечкою.

Оцените статью
Тиждень проходить, Людмила сукню не приносить. Я зайшла до неї забрати, а вона дивиться здивовано, в неї немає її. І нічого не знає, про що я говорю.