У кінці серпня я народила другу дитину. Чоловік не приїхав до мене у пологовий будинок. Я думала, що з ним щось трапилось. Коли через три дні приїхала додому, то зрозуміла, що речей мого чоловіка немає у квартирі. Згодом виявилось, що він переїхав жити до моєї подруги. Вона розійшлась з своїм чоловіком і Олександр поїхав її втішати.

Ми з моїм чоловіком дружили ще зі школи. Після закінчення навчання одружились, мені тоді було лише вісімнадцять років. Ми вирішили орендувати квартиру недалеко від свекрухи, думали, що як будуть діти то вона приходитиме до нас з онуками допомагати. Але згодом я зрозуміла, що це було помилкою, бо жінка часто приходила до нас і вчила мене, як я маю поводитись з чоловіком і говорила, що я погана хазяйка. Через це ми з нею дуже сварились.

Через дев’ять місяців я народила донечку і назвали її Оксаною.  Ми були дуже щасливі і нам подобалось доглядати за нею. Вона в нас була дуже розумною і гарною. Ми нею дуже пишались.

Коли дівчинці було вісім років я завагітніла вдруге. Мені здавалось, що чоловік дуже зрадів і також з нетерпінням чекає народження дитини.

Я завжди думала, що він мене любить. Навіть, коли він затримувався на роботі і приходив посеред ночі, то я йому вірила. Він розповідав, що має багато роботи, тому допізна залишається у офісі.

Коли помер мій батько, то ми продали його однокімнатну квартиру та купили собі більшу у новобудові. Свекруха дала нам гроші на меблі і на ремонт. Ми були дуже щасливими, бо тепер мали власне житло.

До мене часто приходила у гості подруга, ми з нею дружили ще зі школи. Василина жила недалеко від нас з чоловіком та сином. Її чоловік мав свій ресторан, тому на роботі проводив багато часу. Жінці було нудно сидіти самій у квартирі, тому вона увесь день проводила в мене вдома. Інколи ми з нею домовлялись та ходили разом  у магазини, у неї був хороший смак і я завжди запитувала поради коли вибирала собі одяг.

Подруга була від мене молодшою на чотири роки. Нам з чоловіком виповнилось двадцять сім років, ми  ним були однолітками. А їй було двадцять три роки, а чоловіку подруги – тридцять три. У них велика різниця у віці і вона мені скаржилась, що не розуміє його. Казала, що сварки в них трапляються через те, що він старший за неї.

У кінці серпня я народила другу дитину. Чоловік не приїхав до мене у пологовий будинок. Я думала, що з ним щось трапилось. Коли через три дні приїхала додому, то зрозуміла, що речей мого чоловіка немає у квартирі. Згодом виявилось, що він переїхав жити до моєї подруги. Вона розійшлась з своїм чоловіком і Олександр поїхав її втішати. Отак довіряєш людині, а коли зрозумієш, яка вона насправді, то пізно. Якби знала, що вона так може зі мною вчинити, то ніколи б не запрошувала її до хати.

Мені дуже образливо, бо чоловік покинув мене та двох дітей, а подрузі я довіряла і не чекала такої підлості від неї. Я їх ніколи не пробачу, хай більше ніколи не з’являються у мене вдома.

Дітей я сама зможу виховати, не потрібен їм такий батько, який навіть з пологового будинку мене з дитиною не зміг забрати. Напевно, йому було соромно мені в очі дивитись, тому і не прийшов.

Оцените статью
У кінці серпня я народила другу дитину. Чоловік не приїхав до мене у пологовий будинок. Я думала, що з ним щось трапилось. Коли через три дні приїхала додому, то зрозуміла, що речей мого чоловіка немає у квартирі. Згодом виявилось, що він переїхав жити до моєї подруги. Вона розійшлась з своїм чоловіком і Олександр поїхав її втішати.