А я, можу бути вашим сином?» – запитав мене п’ятилітній хлопчик.

Один випадок змінив моє життя назавжди і я став батьком п’ятилітнього хлопчика.

Я мав відвезти у дитячий будинок деякі речі, я тоді був волонтером. До мене одразу підійшов маленький хлопчик. Він був дуже гарним та розумним. Тоді Назару було п’ять  років. Ми почали з ним розмовляти і він мене запитав:

– А у вас син є?

– Ні, тільки дочка. – чесно відповів я.

– Це дуже погано, бо у кожного чоловіка має бути син. – сказав він. – А я можу бути вашим сином?

Я здивувався і не знав, що йому відповісти. Насправді я все життя хотів сина, але не судилось. У мене є тринадцятирічна дочка і я її дуже люблю.

Можливо, це моя доля всиновити цього хлопчика. Я тоді довго думав і зрозумів, щоб хочу бути батьком цієї дитини. Тим більше він сам хоче бути моїм сином.

Я вирішив всиновити Назара і оформив усі документи.

Моя дружина і дочка коли побачили хлопчика, то одразу добре до нього поставились. Вони підтримали мене і зробили все, щоб Назару в нас вдома було комфортно.

Я був дуже щасливим, що ризикнув та всиновив дитину. Він чудовий хлопчик з яким я старався проводити багато часу. Ми гуляли парку, ходили на риболовлю і в ліс по гриби. Я хотів, щоб у нього було щасливе дитинство.

В дитячий будинок Назар потрапив один рік тому, його батьки загинули автокатастрофі. А його родичі не захотіли турбуватись про нього.

Ми з дружиною старались, щоб він був щасливим. У нього була мама, батько, сестра, дідусі та бабусі. І навіть собака Белла.

Мені завжди подобалось, що хлопчик дуже енергійний та нічого не боїться. У школі я завжди допомагав йому з навчанням і в Назара були хороші оцінки. А потім він вступив в університет, я тоді дуже пишався ним.

Після закінчення навчання він одружився. У нього гарна дружина і двоє маленьких дітей.

У неділю він з сім’єю має приїхати до нас з дружиною в гості. Ми з нетерпінням його чекаємо і готуємо святкову вечерю.

Я згадав один випадок, мені тоді було дуже смішно. Ми з сином збирались на риболовлю і він зайшов у ванну та побачив, як я голюсь. Він мене тоді запитав:

– Тату, а обов’язково перед риболовлею голитись?

– Так, бо риба краще клюватиме. – пожартував я.

Він тоді мої слова серйозно сприйняв і усім друзям говорив, що потрібно голитись перед риболовлею.

Зараз ми з ним часто спілкуємось і у нас дружні стосунки. Я дуже радий, що тоді зустрів Назара і наважився стати його батьком.

Оцените статью
А я, можу бути вашим сином?» – запитав мене п’ятилітній хлопчик.