У мене чудові свекри. Вони дуже допомогли нашій молодій сім’ї стати на ноги. Одружившись, ми з чоловіком переїхали жити до його батьків у великий розкішний заміський будинок. До цього я мешкала в однокімнатній квартирі й подумала, що мені посміхнулася фортуна та я отримала білет у розкішне життя.. Але, як виявилося, не все золото – що блищить.
Забезпечувати порядок у такому великому домі – завдання не з простих. Та матір мого чоловіка ніколи не сиділа осторонь. Вона була хорошою господинею і багато побутових клопотів брала на себе. Та через три роки, свекри вирішили, що хочуть пожити на старості років біля моря. Тоді я відчула усі барви проживання у розкішному особняку.
Рідні та знайомі не розуміли, як я можу взагалі на щось скаржитись, адже живу, як королева у замку. Вони були переконані, що моє життя схоже на казку і я маю все про що тільки мріють більшість людей – велике подвір’я, власний сад, басейн, місце для барбекю: відпочивай і насолоджуйся життям! Та ніхто не зважає нате, що для того, щоб не занедбати таку величезну територію, потрібно щоденно невтомно працювати.
Я теж, коли тільки приїхала сюди жити, думала, що життя в особняку – це надзвичайна розкіш. Та мої мрійливі уявлення розбилися вщент, як тільки я побачила скільки часу доводиться витрачати на звичайне прибирання у домі. Це ще не враховуючи те, що й поза приміщенням роботи вистачає: замітати двір, чистити басейн, доглядати за садом, стригти газон. А ще ж треба щодня готувати їсти, не будемо ж ми щовечора ходити по ресторанах. Так, моє омріяне життя принцеси, перетворилося у сірі будні Попелюшки.
Не уявляю, як би в нас ще з’явилася дитина, що б тоді було! Я й так не справляюся, а тоді б взагалі довелося б розпрощатися з особистими інтересами.
Хоча чоловік теж докладає чимало зусиль ведені домашнього господарства і не цурається домашньої робити та все ж основна рутинна праця падає на мої плечі, оскільки чоловік цілими днями на роботі. Я пропонувала найняти мені помічницю для ведення домашніх справ, та чоловік навіть обговорювати цього не хоче. Він не бажає бачити чужих у нашому домі. А головний його аргумент, що його матір якось справлялась, то чому я не можу?
Я просто в розпачі. Тепер моє колишнє життя в однокімнатній квартирі згадується, як найпрекрасніший період мого життя. Скільки клопотів відразу відпадає! Я просила чоловіка переїхати жити на квартиру, та він категорично проти. Невже нам доведеться через це розлучитись. Я кохаю його і не знаю, як мені жити далі..
