Я не розумію чому онуки мене дратують і у мене немає бажання з ними бачитись та дбати про них, але я нічого з собою зробити не можу. Усі мої друзі радіють коли до них приїжджають діти, а я думаю, щоб вони по швидше поїхали і дали мені спокій.
Коли невістка чекала народження первістка я підтримувала і допомагала їй. Я думала, що коли дитина народиться, то я як і мої знайомі буду з радістю допомагати доглядати дитину.
Онук народився, а я глянула на нього і зрозуміла, що ніяких емоцій дитина в мене не викликає і я не хочу няньчити її та носити на руках по кімнаті. Я придумувала різноманітні причини, щоб не приходити до сина з невісткою у гості та не бачити хлопчика.
Через три роки Олена знову завагітніла і цього разу у неї була загроза викидня, тому син просив мене доглядати за онуком. Вони привезли мені Михайла і сказали, що він поживе в мене поки невістка не народить другу дитину.
Я погодилась, але у душі злилась і ненавиділа їх, бо зовсім не хотіла дивитись за дитиною. Ці чотири місяці є для мене стали жахом, хлопчик не дає мені спокою. Він гасає по хаті, все розкидає, капризує, я не можу спокійно відпочити. Коли я прошу посидіти тихенько і не заважати, то він ніби не розуміє мене та ніколи не слухається. Я уже не витримую. Дитина залазить у мою шафу, розкидає мої речі і кругом нього завжди брудно та мені доводиться прибирати цілодобово.
Одного разу мене онук дуже роздратував і прийшлось покарати його. Я дуже кричала на хлопчика, а він не реагував і продовжував капризувати, а потім я дала йому декілька раз по “м’якому місці”, а коли син з невісткою дізнались, то сказали, що я погана бабуся та заборонили мені карати дитину.
У мене є багато керамічних слоників, я їх колекціоную. Я була на кухні і малий бешкетник заліз у шафу та розбив декілька статуеток. Мені їх було дуже жаль, бо я збирала їх дуже довгий час і не знаю чи коли не будь знайду схожі.
Коли невістка народить і забере старшу дитину до себе, я сподіваюсь, що вони дадуть мені спокій. Я попрошу сина більше не привозити своїх дітей, бо хочу спокійної старості, а не мучитись з онуками.
