Ця розмова із поліцейським не віщувала нічого хорошого “У мене немає прав, я завжди думав, що це даремна трата часу. А машина не моя, то звідки у мене документи на неї?”

Придбав нещодавно мій друг машину. Чомусь йому хотілось, щоб привезли її саме з Англії, тож так і зробили. А там, як ви знаєте, руль з права. Я вже не раз ненавмисно за водійське сидіння сідав, як й інші наші друзі, але Андрія це лише смішить. Каже, що для цього машину й брав.

Але одного разу потрапив я із ним у смішну ситуацію, в якій і сам вирішив пожартувати, чим провчив друга. Їхали якось по дорозі і помітили поліцейську машину. Видно було, що вони когось шукають, бо зупиняли кожну другу машину. Та й виглядали вони не на жарт втомленими, мабуть, давно вже тим займались.

Коли зупинили нас, очевидно, що поліцейський підійшов до машини з лівого боку, де мав би сидіти водій. Тоді-то я і вступив у гру:

  • Доброго дня. Можна ваші документи, будь-ласка
  • Так, звісно, але в мене лише паспорт.
  • Чому ви не взяли з собою водійські права і документи на машину?
  • А у мене немає прав, я завжди думав, що це даремна трата часу. А машина не моя, то звідки у мене документи на неї?
  • Що ви маєте на увазі? Як ви за руль сіли.
  • А я й не сідав.

Лише тоді поліцейський побачив, якої помилки припустився і тяжко видихнувши обійшов машину до водійського сидіння.

  • Ви так хлопці не жартуйте, а то я можу й штраф виписати. Завжди є до чого причепитись.

Обійшлись ми тоді без штрафу, але друг більше не сміється, коли я плутаю сидіння, лише просить більше з поліцейськими так не жартувати…

Оцените статью
Ця розмова із поліцейським не віщувала нічого хорошого “У мене немає прав, я завжди думав, що це даремна трата часу. А машина не моя, то звідки у мене документи на неї?”