Доньку мені народила моя теща Людмила Павлівна. І дружина Алла про це знає. Більше того, вона сама дала на це добро. Тепер ми разом виховуємо нашу Аміну і живемо як звичайна родина.
Не думайте, що я зрадив свою дружину. Це зовсім не так. Я б ніколи не пішов на зраду, бо дуже кохаю Аллу. Однак довелося зробити це заради нашого подружнього щастя. Зараз я розповім, чому ми наважилися на цей відчайдушний крок.
Коли ми з Аллою одружилися, у нас дуже довго діток не було. А ми марили про повноцінну родину, про дитячий сміх у нашому будинку! Яка ж сім’я без малечі? Алла навіть влаштувалася до дитячого садка, щоб бути ближче до діток. Що вона тільки не робила, щоб завагітніти! Але Господь не посилав нам таке щастя…
Через шість років невдалих зусиль ми звернулися до лікарів. Спочатку пройшли тривалі обстеження, потім чекали результатів. Діагностика підтвердила, що Алла не зможе народити дитину. Висновки лікарів були невтішними! Моя дружина дуже плакала від того, і я не знав, чим їй зарадити.
Ми довго думали, що нам робити. А потім вирішили, що нам треба знайти сурогатну матір. Це було складно зробити. Нам потрібна була така жінка, яку ми б знали і у якій би були упевнені. І вихід знайшовся! На моє здивування, погодилася виносити нам малюка Людмила Павлівна, мама моєї дружини.
Лікарі нашої клініки провели необхідну процедуру і повідомили про успішне запліднення. Звісно, тещі довелося поїхати на декілька місяців в інший куток країни, щоб ніхто не бачив її округлого живота і не здогадувався, хто справжня мама дитини.
Ми домовилися про те, що нашу сімейну таємницю не знатиме ніхто ніколи, навіть наша донька. Аміна народилася здоровою дівчинкою і ми були щасливі. Нарешті у нас була дитина!
Я спочатку хвилювався, адже думав, що Людмила Павлівна не зможе віддати нам доньку після вагітності. Переживав, що посваримося, що наші мрії розіб’ються. Однак цього не сталося. Я неймовірно вдячний тещі за цей благородний вчинок. Вона є біологічною мамою, однак вважається бабусею нашої Аміночки.
Зараз ми живемо, як звичайна сім’я. Наша донечка вже скоро йде до першого класу. Усі говорять, що вона схожа на бабусю Люду, що наче вона її народила. Якби ж вони знали насправді нашу родинну таємницю!
