Ми з дружиною вже два роки одружені. Для нас обох це не перший шлюб. Вона має свій будинок, а мій ще у процесі добудови. В кожного з нас є власні діти – обидві дівчатка. Моїй доньці п’ять років, а її майже у два рази старша – їй дев’ять.
Я думав, що нарешті матиму сімейне щастя і спокій, адже я дуже кохаю нинішню дружину і з її донькою у мене склалися хороші стосунки. Наші дівчатка інколи сперечаються, але нічого серйозного – це лише дитячі пустощі. А от у нас із коханою постійні суперечки через мою доньку від іншого шлюбу. Вона чіпляється до неї за усілякі дрібниці. Навіть коли донька їсть за столом, дружину дратує, що від хліба падають на нього крихти.
Моя донька живе з нами, бо я дуже втомлювався жити на два будинки, коли донька мешкала у бабусі. Моя дружина дуже любить порядок. Вона ретельно слідкує за чистотою у домі й не хоче, щоб моя мала дитина жила у неї. Слідкує за всім, навіть за тим, як дівчинка миє руки. Її особливо дратує коли на умивальнику залишаються краплини від води, ніби можливо помити руки, щоб не лишилося краплин.
Одного разу ми вже робили перерву у стосунках, але вирішила дати нашим їм ще один шанс. Зійшлися на тому, що коли закінчиться ремонт у моєму домі й ми станемо жити там, то вона перестане так жорстко контролювати мою дитину, адже той будинок побудований цілком за мої кошти.
Влітку ми поїхали відпочивати на море. Я мав надію, що за два тижні відпустки ми зможемо порозумітися і відчуємо себе справжньою родиною. Але сталося не так, як гадалося і наші стосунки стали ще більш натягнутими.
Інтуїція мені підказує, що після переїзду у мій власний будинок, проблеми нікуди не подінуться – дружина обов’язково вигадає щось, щоб чіплятися до моєї доньки. Я бачу, що наші стосунки не мають майбутнього, та як зібратися з силами, щоб розстатися з коханою жінкою?
