У одному класі з моєю дочкою вчиться її зведена сестра.

Мій чоловік захворів і коли нашій донечці було чотири роки його не стало. Я виховувала дитину сама. Вона була дуже схожа на покійного чоловіка і дивлячись на неї я часто згадувала його.

Коли Наталі було вісім років до мене прийшла жінка і сказала, що у неї важлива розмова до мене. Я запросила її у квартиру. Вона сказала, що її звати Світлана. Жінка показала фотографію своєї дочки і сказала, що ми народжували дитину в один день і в одному пологовому відділенні. А декілька днів тому до неї прийшла акушерка, яка приймала пологи. Вона вийшла на пенсію і почувається погано, тому вирішила признатись, що переплутала дітей.

Я була шокованою і не хотіла їй вірити, але жінка розповідала щиро і навіть хотіла за свої гроші оплатити тест ДНК. Я вирішила сама зробити тест і результати підтвердились: Наталя – її дитина, а Василина – моя.

Коли ми зустрілись ще раз, щоб обговорити, що нам робити далі я запитала її:

– Чому наші діти схожі на мого покійного чоловіка?

Я показала їй фотографію і жінка зблідла та сказала, що це батько її дочки.

Я пішла додому і довго думала, а тоді подзвонила до Світлани і ми знову зустрілися. Ми вирішили забути про те, що любили одного чоловіка заради наших дітей.

Зараз ми з нею часто проводимо час разом, наші діти ходять у один клас і вони найкращі подруги. Коли вони виростуть ми їй розповімо, що вони зведені сестри.

Оцените статью
У одному класі з моєю дочкою вчиться її зведена сестра.